На Нюрнберзьких судах було визначено шість злочинних організацій: Кабінет міністрів III Рейху (включно з міністрами без портфеля), керівний корпус (або склад) НСДАП, тобто. нацистської партії, Гестапо разом із СД, СС, СА, Генеральний штаб та Верховне командування німецької армії (Вермахта). Спочатку американці планували судити чотирнадцять організацій та їхніх лідерів, але їхнє число потім скоротилося до 6-ти. Ціль полягала в тому, щоб оголосити ці організації злочинними, щоб їх членів можна було оперативно судити за членство в злочинній організації. Американські юристи вважали, що засудження злочинних організацій було гарним способом показати, що не лише вищі німецькі лідери відповідають за злочини, не засуджуючи при цьому весь німецький народ. Судові справи над цими шістьма організаціями були окремою частиною Нюрнберзького процесу, що проходила вже після завершення розгляду серії справ про 24 лідерів Третього Рейху.
Після розгляду обставин звинувачення злочинними було визнано 4 із 6 організації: керівний корпус нацистської партії, СС, гестапо та СД. Деякі нижчі чини та підгрупи були виключені із зони відповідальності.
Вирок передбачав індивідуальну кримінальну відповідальність лише в тому випадку, якщо можна було довести добровільне членство та знання злочинних цілей, що ускладнювало зусилля щодо денацифікації. На жаль, СА, уряд Німецького рейху, а також Генеральний штаб та Верховне командування не були визнані злочинними організаціями. Це помилкове виправдання стало основою хибного міфу про невинного, який виконував чужі накази вермахту. Усі ці злочинні організації, зокрема, помилково невизнані такими не несли жодних обов’язків щодо репарацій чи компенсацій за ту шкоду, яку вони завдали багатьом країнам народам під час Другої Світової війни.
Цю помилку Нюрнберга не можна повторити у випадку зі злочинною Росією.
Конгрес ойрад-калмицького народу
Facebook
