20 серпня з’явилася інформація про те, що Міністерство оборони РФ створило три нові військові групи – з назвами російських міст: «Білгород», «Брянськ» та «Курськ».
Це безпрецедентний факт у новітній історії. За останні десять років пропаганда привчала росіян до того, що якісь регіональні проблеми можуть виникати лише в інших країнах. Наприклад, в Україні Крим, а згодом – Донецька та Луганська «народні республіки». А Росія «єдина і неподільна».
Але після двох років повномасштабної війни раптом виявилося, що Росії самій треба боронити прикордонні області. А може, й не лише прикордонні? Якщо маятник війни пішов у зворотний бік, то, можливо, невдовзі російське Міноборони створить військові групи «Хабаровськ» та «Владивосток» – для утримання території історичного Зеленого Клина ?
Сьогодні Україна заявляє, що вона контролює десятки населених пунктів та понад тисячу квадратних кілометрів у Курській області. І це також безпрецедентний факт у пострадянській історії. Зрозуміло, держава-агресор має усвідомлювати, що вона зрештою отримає «відповідь», як Німеччина у двох світових війнах. Просто багато хто не очікував, що події підуть з такою швидкістю.
Я не військовий експерт. Але мене як багаторічного дослідника регіоналізму цікавить політичний вимір цих подій. На мою думку, якщо українська влада висуне ідею Курської незалежної республіки, це може змінити всі політичні контексти, до яких ми звикли.
Це вийшло б не просто альтернативою ДНР і ЛНР, а ліквідацією російського імперського принципу як такого. Але поки що ясного озвучування цієї ідеї немає. Є прапори Курської народної республіки, але це швидше сприймається як неформальний креатив, а не стратегія української влади.
“Як ще дізнатися, що там відбувається?” Журналісти у Курській області
Український політичний експерт Юрій Шуліпа вважає , що «в Курську область Україна прийшла назавжди» . Але якщо це справді так, необхідно змінювати свідомість регіонального співтовариства, інакше воно так і залишиться російським.
Якщо себе заявить незалежна від Москви Курська республіка, це зламає масу шаблонів
Поки що Україна офіційно пояснює свої дії необхідністю «створення буфера проти Росії». Але неможливе жодне просування своєї позиції на основі лише суто негативних, реактивних гасел «проти». Гасло «проти Росії» у курян справляє лише зворотний ефект, змушуючи їх гуртуватися навколо кремлівського вождя та його місцевих призначенців.
Щоб зламати цю імперську схему, потрібний активний, позитивний проект, який ставить завдання звільнення регіонів, залучення їх громадян до власного самоврядування. Це дуже складне завдання і пострадянська російська влада її ніколи не вирішувала.
Фактично, Росія будь-коли була реальної федерацією типу США і ФРН. Там усі штати та землі користуються високим регіональним самоврядуванням і самі обирають власну владу. У Росії ж президент усуває та призначає губернаторів – такого ніякого його американського колега дозволити собі не може.
Пострадянська Росія фактично переймала комуністичну, псевдофедералістську модель Української РСР, яка будувалася не за рівноправно-регіональним, а за етнічним принципом. Зрозуміло, ніхто не проти безлічі національних республік у Росії, але все їх населення (і неросійське, і російське), за даними недавнього перепису (2021), становить лише близько 20 відсотків населення країни. А решта 80 відсотків (теж і російських, і неросійських) живуть в областях, краях та «федеральних містах», які не мають республіканського статусу.
Асиметричність цієї федерації – до того ж московський політичний та економічний гіперцентралізм – фактично позбавляє її справді федеративного характеру, перетворює мешканців різних областей на якихось другосортних «провінціалів». Навряд чи жителів Гамбурга чи Лос-Анджелеса можна назвати провінціалами. А нинішні куряни фактично є ними: вони не можуть вільно обирати ні свого губернатора, ні свій регіональний парламент (регіональні політичні партії в Росії заборонені).
Нагадаю один напівзабутий, але повчальний історичний факт. 1993 року губернатор Свердловської області Едуард Россель та місцева рада народних депутатів проголосили Уральську республіку. Їхньою метою був зовсім не «вихід із РФ», а лише підйом регіонального політичного та економічного самоврядування рівня сусідніх республік – Татарстану і Башкортостану. Однак президент Єльцин (незважаючи на те, що за народженням сам уралець) заборонив цю республіку – звільнив губернатора і розпустив місцевий парламент.
Як вважає уральська, а нині каліфорнійська журналістка Ксенія Кириллова, «оточення президента вважало, що набуття областю з переважно російським населенням республіканського статусу є кроком до розпаду Росії». Можливо, тут і зарита Кащеєва гра імперії? Свого часу Джордж Вашингтон із соратниками проголосили незалежну Американську республіку – і це стало початком кінця Британської імперії. Хоча вони розмовляли з нею тією ж мовою. І сьогодні московська імперська пропаганда веде мовлення від імені «всіх росіян», але якщо про себе заявить незалежна від Москви Курська республіка, це зламає масу шаблонів. Це не означає, що вона ізолюється від сусідніх регіонів, навпаки – вибудовуватиме з ними рівноправні відносини, тільки вже без будь-якої імперської «вертикалі».
Так, хтось може сказати, що Курської республіки ніколи не було і тому це досконалий фантом. Але все в цьому світі якось починалося з чистого аркуша. Сполучених Штатів також колись не було. І корисно згадати, що більшість нинішніх країн ЄС створені тими, кого свого часу називали «сепаратистами».
Вадим Штепа – журналіст та політолог, головний редактор журналу «Регіон.Експерт»
Регион-Эксперт
