Введення.
Історична еволюція російської еміграції.
Російська еміграція пройшла кілька ключових етапів, кожен із яких був зумовлений політичними та ідеологічними змінами всередині Росії.
Першою хвилею стала білогвардійська еміграція після Громадянської війни, коли прихильники Російської імперії залишили країну, але при цьому зберегли імперський світогляд.
Наступним етапом був «філософський пароплав» 1922 року, коли Радянська влада змусила залишити країну багатьох інтелектуалів, які не згодні з комуністичним режимом.
У 1960-70-ті роки еміграція набула іншого відтінку – з Радянського Союзу втекли дисиденти, вчені та єврейська інтелігенція, яким не було місця в авторитарній системі. Проте й у цій хвилі переважав російський національний компонент, ідеї розпаду Радянського Союзу залишалися маргінальними. Навіть пізня еміграція 1990-х і 2000-х років, пов’язана з економічними та політичними кризами, не ставила під сумнів цілісність Росії як держави.
Лише після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році на Захід масово звернулися лідери національно-визвольних рухів, які представляють поневолені Росією народи. Ця нова хвиля еміграції кардинально відрізняється від попередніх, оскільки її представники відкрито виступають за демонтаж Російської імперії та створення незалежних національних держав.
Однак, незважаючи на це, західні політики та громадськість продовжують сприймати російську еміграцію у традиційному форматі – як носіїв імперського мислення.
Чому Захід має змінити свій порядок денний?
На сьогоднішній день Захід, як і раніше, орієнтується на російських емігрантів, які здебільшого дотримуються імперських поглядів і розглядають майбутнє Росії лише в контексті зміни режиму, але не його територіального розпаду. Така позиція є застарілою і відповідає реаліям сучасного світу. Продовжуючи підтримувати імперське ядро російської опозиції, Захід втрачає унікальну можливість послабити свого головного геополітичного супротивника – російську імперію – та створити систему сталої безпеки у Європі.
Національно-визвольні рухи є природними союзниками Заходу. Їхня мета – створення незалежних держав на території нинішньої Росії, що неминуче призведе до послаблення імперських амбіцій Москви. Підтримка цих рухів дозволить Заходу як прискорити процес демонтажу Росії, а й сформувати новий пояс стабільності від Балтики до Тихого океану.
Що потрібно зробити?
1. Переглянути підхід до російської еміграції.
Західні уряди та медіа мають чітко розрізняти представників традиційної російської еміграції та лідерів національно-визвольних рухів. Пріоритетна увага має бути спрямована на підтримку тих, хто виступає за розпад Росії та створення нових держав.
2. Надати платформу національним рухам.
Необхідно організовувати конференції, публічні дискусії та експертні круглі столи за участю представників національних рухів. Їхні голоси мають звучати нарівні із західними політиками та експертами з міжнародної безпеки.
3. Підписати попередні угоди про співробітництво.
Західні країни можуть розпочати переговори з лідерами національно-визвольних рухів щодо майбутніх договорів про співпрацю та безпеку. Наприклад, NESA (Північно-євразійський Альянс Солідарності), який представляє інтереси чотирьох народів, вже сьогодні готовий підписати договір про співпрацю із західними країнами та дотримуватися його у майбутньому. Такі угоди створять мотивацію активної боротьби народів проти російського імперіалізму.
4. Надавати фінансову та організаційну підтримку.
Національно-визвольні рухи потребують ресурсів, які дозволять їм ефективно організовуватися, формувати політичні структури та вести інформаційну кампанію проти імперії.
5. Визнати потенційні держави.
Захід може наперед оголосити про готовність визнати незалежність нових держав, що виникли на руїнах Росії. Це створить додатковий стимул для народів виборювати свою свободу.
Що це дасть Заходу?
1. Послаблення Росії, як загрози міжнародній безпеці.
Деколонізація Росії призведе до остаточного демонтажу її агресивної зовнішньої політики та усунення загрози новим війнам у Європі.
2. Створення нового поясу безпеки.
Незалежні держави, створені на місці Росії, будуть налаштовані проєвропейськи та стануть природними союзниками Заходу, зацікавленими у стабільності та безпеці регіону.
3. Економічні вигоди.
Демонтаж Російської імперії відкриє нові економічні можливості для західних країн, включаючи доступ до ресурсів, розвиток інфраструктури та укладання вигідних торгових угод з новими державами.
4. Ідеологічна перемога.
5. Захід зможе закріпити за собою статус захисника національного суверенітету та демократичних цінностей, остаточно розгромивши імперіалізм у Європі.
Висновок.
Сьогодні перед Заходом стоїть історичний вибір: продовжувати підтримувати застарілу модель взаємодії з російською імперською еміграцією або відкрити новий розділ і зробити ставку на національно-визвольні рухи. Час показати, що Захід справді виступає проти імперіалізму та мілітаризму та готовий підтримувати право народів на самовизначення. Чим швидше буде переглянуто порядок денний західними політиками, тим ближче настане мирна та стабільна Європа без Російської імперії.
Володимир Довданов, Заступник Голови Конгресу ойрат-калмицького народу
Facebook 
