12 червня! Що ж святкує росія цього дня?
У Декларації про державний суверенітет РРФСР від 12 червня 1990 року, окрім перспективних заяв про багатонаціональний народ, про соціальний та культурний розвиток, про гідне життя та про вільне користування рідною мовою, є дуже цікавий пункт.
У декларації під 4-им пунктом закріплено “право кожному народу на самовизначення у обраній ним національно-державній формі”. А це, дещо немало, означає право нації вільно визначати свою форму державного устрою, включаючи створення незалежної держави чи приєднання до існуючого, а також право на свободу у прийнятті рішень з усіх питань, що стосуються свого внутрішнього та зовнішнього розвитку. Це ґрунтується на принципах міжнародного права. Цим правом скористалася Республіка Татарстан та самостійно вирішила свою політичну долю – було проведено Референдум 21 березня 1992 року і народ Татарстану вибрав шлях стати суб’єктом міжнародного права! Декларація про державний суверенітет РРФСР, прийнята 1990 року Москвою, створила певні проблеми для Республіки Татарстан, оскільки вона суперечила спробам Татарстану встановити статус суверенної держави. Конституційний суд РФ визнав положення про суверенітет Татарстану такими, що не відповідають Конституції РФ . Це сталося після того, як Конституція Республіки Татарстан, ухвалена 1992 року, оголошувала його суверенною державою.
Як усе розгорталося? 10 і 26 квітня 1990 року були прийняті відповідно Закон СРСР «Про основи економічних відносин Союзу РСР, союзних і автономних республік» і Закон СРСР «Про розмежування повноважень між Союзом РСР та суб’єктами Федерації», згідно з якими автономні республіки, що входили до складу союзних республік СРСР, у відносинах з керівництвом СРСР фактично відсутності в РРФСР державного суверенітету породжувало ризик втрати контролю з боку РРФСР над автономними республіками, що входили до її складу. У цей час Республіка Татарстан активно намагається переформатуватися з Автономної на союзну Республіку. Але їй відмовляють. Оскільки поза фасадом цього зовні демократичного закону ховався цілком конкретний політичний розрахунок.
В результаті за рахунок «виділення» з РРФСР 16-ти (а потім 20-ти) автономних республік Росія втратила б понад 51% території, що належить їй, з 20 мільйонами населення і практично з усім обсягом стратегічних ресурсів, природних багатств і готовою, налагодженою інфраструктурою. Одночасно непоправну втрату зазнав би і Радянський Союз: адже без єдиної Росії — «станового хребта» — він би розвалився моментально і, головне, без будь-яких перспектив на відродження спільної держави в майбутньому!
На превеликий жаль для Республіки Татарстан та її багатонаціонального народу, прийнята Москвою декларація про суверенітет РРФСР від 12 червня 1990 стала важливим етапом у процесі реформування системи державної влади в СРСР і зміцнення територіальної цілісності РРФСР, і надовго закрила можливість для відновлення Татарстаном. Усі підстави та спроби Татарстану стати самостійною незалежною державою, були завуалювали Москвою першим договором: про розмежування предметів ведення та взаємне делегування повноважень між органами державної влади Російської Федерації та Республіки Татарстан від 15 лютого 1994 року, який був підписаний Президентом РФ Б.Єльциним і Президентом РТ М.Шаймієвим, і другим «договором про розмежування повноважень» від 2007 року» вже затвердженим тільки федеральним законом і підписаним одноосібно тільки Президентом РФ В.Путіним. Це було знаковою політичною подією, тому що Республіка Татарстан на момент затвердження договору з федеральним центром фактично не мала ніякої політичної суб’єктності в очах Москви, тому з боку Москви була поблажливо дарована «принизлива кістка з панського плеча» у вигляді «Круглого столу», який був проведений в стінах республіканського парламенту і був присвячений історії створення договору та його сучасному звучанню!
У силу політики уніфікації регіонального законодавства, що почалася в путінські часи, Конституція Татарстану була багаторазово скоригована відповідно до федеральної Конституції і це призвело до того, що в 2023 році з преамбули Конституції Татарстану було виключено згадку про суверенітет республіки Татарстан.
Таким чином, на сьогоднішній день Республіка Татарстан зобов’язана дотримуватися Конституції РФ, яка була прийнята Федеральним центром 12 грудня 1993 року, навіть незважаючи на те, що власна Конституція республіки була прийнята 6 листопада 1992 року, тобто раніше Федеральної (Московської).
На сьогоднішній день Москва продовжує чинити сильний політичний та економічний тиск на Татарстан і завдає знакових ударів по символіці національного суверенітету Республіки Татарстан, вплив федеральних силових структур, керівники яких призначаються Москвою (ФСБ, Міноборони, МВС, Росгвардії, ФСІН, СК РФ, Прокуратури) стають все більш залежними від Москви і змушені виявляти лояльність у всіх напрямках державних інституцій.
Аїда Абдрахманова – віце-президент Антиімперського Блоку Народів, член Уряду Незалежного Татарстану у вигнанні
Livejournal
