Видавати бажане за дійсне щодо Росії домінувало в політичних колах США після розпаду Радянського Союзу понад 30 років тому. Оскільки невдале вторгнення Росії в Україну затягується, Вашингтон ризикує повторити свої помилки. Нинішні та колишні чиновники, а також деякі європейські лідери продовжують вірити, що після смерті президента Володимира Путіна можна встановити відносини співпраці і Москва почне поводитися як відповідальний міжнародний гравець. Низка глибоко вкорінених ілюзій формує серцевину цього хибного підходу.
Першою ілюзією було переконання, що Росія є постімперською, тому що вона посткомуністична. Комунізм і совєтизм стали цінними прикриттями для російського імперіалізму, коли Москва поширила свій контроль на половину Європи після Другої світової війни. Але імперські амбіції Росії набагато довговічніші, ніж її ідеологічні шпони, як показали її спроби поглинути та викорінити Україну. Комунізм також був корисним для сприяння антиамериканізму, і режим Путіна продовжував маніпулювати громадською думкою проти США, особливо в Африці, Азії та Латинській Америці.
Друга політична ілюзія Вашингтона – це зацикленість на окремих кремлівських лідерах. Щоразу, коли з’являється новий глава держави, його розглядають як нову можливість для співпраці. Протягом багатьох років президенти Путін і Дмитро Медведєв зображувалися «прагматиками» та «реформаторами» довірливими офіційними особами США, які не змогли розгадати амбіції Кремля навіть після вторгнення в Грузію та Україну. Нинішня небезпека полягає в тому, що заміна Путіна після невдалої війни буде вітатися у Вашингтоні як наступна велика надія Америки на «нормалізацію», доки він не почне черговий імперський наступ.
Третя і тісно пов’язана форма видавання бажаного за дійсне полягає в тому, що авторитарну імперіалістичну державу можна мирно перетворити на багатоетнічну демократію. Тому такі фігури, як Олексій Навальний та опозиціонери у вигнанні, зображуються як справжні альтернативи. Насправді велика частина еліти країни, незалежно від політичних ідеологій, просякнута імперським менталітетом, заснованим на зарозумілих уявленнях про вищість російської культури та виправдану русифікацію неросіян. Крім того, основна інституція московського імперіалізму, сектор державної безпеки, пережив падіння комунізму і продовжує загрожувати всім поневоленим націям і сусідам.
Четверта політична ілюзія США полягає в тому, що економічна співпраця може включити Росію в міжнародні інституції та перетворити її на демократичну ринкову економіку. З точністю до протилежного відбувається протягом останніх двох десятиліть, коли російські олігархи та державні органи закріплюються на міжнародному рівні, щоб корумпувати та послабити демократичні інститути. Запровадження санкцій за вторгнення в Україну оголило широкі щупальця Росії в західних фінансових мережах, енергетичних ринках і торговельних угодах, які досі не були повністю стерті.
П’ятою політичною ілюзією, яка явно демонструється в Україні, є уявлення про те, що співпраця з імперською Росією сприяє мирному співіснуванню Москви з її сусідами. Під час масштабного вторгнення Росії в Україну стало кристально ясно, що підписання угод із Кремлем, таких як Будапештський меморандум для забезпечення безпеки України, є марною справою. Той самий принцип застосовується до угод про контроль над звичайними та ядерними озброєннями, договорів про кордон, документів про права людини та багатьох інших обіцянок Кремля. Більше того, включення Росії як великої держави до міжнародних організацій, таких як ООН чи Організація з безпеки та співробітництва в Європі, просто паралізує їх щоразу, коли Москва бере участь у нових атаках на сусідів.
Важливий урок для Вашингтона з російсько-української війни полягає в тому, що всі ілюзії щодо Москви слід розвіяти, якщо ми хочемо проводити ефективну довгострокову політику. Росія залишається агресивною імперською державою, лідери Кремля та їхні заміни не є прагматиками чи реформаторами, економічні транзакції допомагають Москві підірвати Захід, а сусіди Росії будуть у безпеці лише тоді, коли імперія розпадеться і з’являться нові держави.
Януш Бугайський
Януш Бугайський є старшим науковим співробітником Jamestown Foundation у Вашингтоні, округ Колумбія. Його нещодавня книга Failed State: A Guide to Russia’s Rupture. Його наступна книга має назву Pivotal Poland: Europe’s Rising Strategic Player. Нещодавно він гастролював Україною з українським перекладом Failed State.
Washington Examiner
