Виклики людству: клімат, пандемія, нерівність
Книгу було написано через місяць після початку російської агресії проти України. Деякі її прогнози не справдилися, але в основному Олександр Еткінд мав рацію: це війна не проти України, а проти сучасності. XXI століття поставило перед людством нові виклики, які лише загострилися перед загрозою глобального потепління та після пандемії, яка звернула увагу на проблему віддаленої праці. Сама природа поставила перед людством вибір, який слід зробити.
В одному з інтерв’ю професор Еткінд наголосив: «Чому Росія протистоїть сучасності? Тому що вона повністю залежить від експорту своєї вуглеводневої сировини. Будь-які програми енергетичного переходу позбавляють Російську Федерацію звичних джерел прибутку. Ось у цьому суть цього протистояння, решта — його різноманітні наслідки».
Два світи: минуле та майбутнє людства
Професор Олександр Еткінд дотримується концепції двох цивілізаційних проектів: «Світ Левіафана» (світ так званого «палеомодерну») та «Світ Геї» («гайямодерн»). Гіпотеза Геї була висунута британським кліматологом Джеймсом Лавлоком, який вважав, що Земля — це своєрідний суперорганізм, «динамічна фізіологічна система, яка включає біосферу і підтримує нашу планету більше трьох мільярдів років у гармонії з життям». У остаточному вигляді вона була сформульована філософом Бруно Латуром.
У сучасності «світу Левіафана» прогрес бачиться «у ще більшому спалюванні енергії, ще більшому використанні викопної сировини». А ось у світі Геї «все рівно навпаки: прогрес вимірюється зменшенням енергетичних витрат за рахунок використання відновлюваних джерел, що гармоніюють із природною природою». Таким чином, гайямодерн — це процес переходу до нових відновлюваних джерел енергії, нових міждержавних відносин, нових уявлень про соціальні ієрархії, зменшення споживання матеріальних і енергоресурсів і більшої гармонії з природою.
У розпаді імперії немає нічого страшного
Росія в книзі Еткінда представлена класичною державою палеомодерну: вона залежить від експорту викопного палива, і на цьому ґрунтується її лідерство в галузі соціальної нерівності. Більша частина прибутку діставалася еліті, яка контролювала видобуток та продаж нафти та газу. Будь-які програми енергетичного переходу є вбивчими для її системи. За логікою книги «Росія проти сучасності» війна проти України стала своєрідним ударом еліти, яка бажає зберегти статус-кво проти західного світу, до інтеграції з яким рухалася Україна. “Війна, або “спеціальна операція”, ведеться не лише проти України, українського народу, культури, а й проти сучасного світу”, – сказав професор Еткінд під час зустрічі в Ризі.
На думку Олександра Еткінда, бажання Заходу, щоб Росія залишалася єдиною, є наслідком інерції мислення політологів початку 90-х. Розпад Радянського Союзу не було досліджено належним чином. Але майбутній розпад Російської Федерації або її «дефедералізацію» слід почати обговорювати вже зараз. Професор вважає, що розпад імперій зовсім не обов’язково супроводжується війнами та катаклізмами. Як приклад, він наводить розпад імперії Габсбургів, на території якої виникли нині демократичні держави Угорщина, Румунія, Австрія, Чехія та Словаччина. Еткінд не впевнений, що в Калінінграді та Грозному буде однакова форма політичного устрою, але це все одно краще, ніж московське домінування.
Чи був у Росії шанс?
У розмові з Rus.nra.lv професор Олександр Еткінд висловив переконання, що Росія на початку 2000-х років мала розвилку, коли вона могла вибрати інший цивілізаційний шлях і йти шляхом «світу Геї», замість палеомодерну «світу Левіафана».
«Люди, близькі до уряду, і навіть урядовці пропонували модернізацію, диверсифікацію та боротьбу за стійку економіку, різного роду зелені реформи. Наприклад, Росія має сильне місце — це територія, вона могла торгувати квотами на емісію вуглекислого газу. Були подібні проекти, але це не було зроблено, а те, що було зроблено, виявилося протилежним», — сказав Еткінд.
При цьому важливо розуміти, що дві цивілізаційні моделі ще довго будуть одночасно присутні на одному просторі. Як, наприклад, у країнах Глобального Сходу, де багато уваги приділяється екології, клімату, сталого розвитку та міжрелігійного діалогу, але при цьому можуть зберігатися неліберальні політичні моделі та обмежуватися права жінок та меншин.
«Вони обов’язково поєднуються ще довго. Процес співіснування одного еколого-економічного порядку з іншим – це всі проекти на десятиліття вперед», – наголошує професор, відповідаючи на запитання Rus.nra.lv.
А ось пост-Росія, або «Прекрасна Росія майбутнього», яка повернулася в сучасність, на жаль, є малоймовірною. «Я думаю, що справа не обійдеться без розпаду Російської Федерації, якого не треба так сильно боятися. Це будуть цілком самодостатні сильні країни, такі як Татарстан, Сибір чи Санкт-Петербург, моє рідне місто. Десь почнуться економічні проблеми, можуть статися навіть прикордонні війни чи прокинуться невирішені конфлікти. Але нічого гіршого, ніж те, що відбувається зараз, вже не станеться», — упевнений професор Олександр Еткінд.
Павло Лещинський
nra.lv
