Тридцять перший місяць війни закінчується ударами ЗСУ по Торопцю та Почепу та Тайванською декларацією Форуму вільних народів пост-Росії. Кремль наказує вкотре наростити чисельність своїх полчищ. Московська еліта громить один одного у побоїщі за інтернет-магазин. Еліта російської політеміграції гуде з приводу страшного Невзліна, забуваючи про війну та терор у своїй країні.
Оторопіли від Торопця
Головною подією місяця стали вибухи у тверському Торопці. Злетіли в повітря ракети і снаряди, авіабомби, що коригуються, і паливні цистерни, призначені для війни з Україною. Грандіозний вогонь відразу порівняли з атомним грибом. Найбільше враження складу боєприпасів буквально струсило РФ. Магнітуда землетрусу досягла майже трьох балів. Але продовження не забарилося. Наступного дня інша «Паляниця» врізалася в склад артилерійської в/ч міста Почеп на Брянщині.
За кілька днів до торопецької атаки кремлівські телепропагандисти самі почали розганяти тему про влаштування ядерного вибуху десь у Росії. Бий своїх, раптом і чужі злякаються – типовий підхід кремлівки. Але поки вони міркували, було два удари поспіль. Бажаєте вибухів? Будь ласка, обидві руки. Боїтеся? Це вірно.
Козакам стати в стрій
Перемога над путінізмом не буде легкою. Покровськ і Куп’янськ, як і раніше, під загрозою. Неспокійно на торецькому та вугледарському напрямках, а в Запорізькій області війська РФ продавилися в районі сакрального для анархістів Гуляйполя. Спроба контрнаступу на Курщині не дає особливих успіхів. Маневрені удари ЗСУ зривають план за планом. Російській адміністрації довелося оголосити евакуацію ще із двох районів.
Кремль шукає рішення на звичному шляху: загнати у топку нові партії підданих. Путін підписав указ про збільшення штатної чисельності збройних сил РФ. Якщо раніше вона становила 2209130 осіб (у тому числі 1320000 військовослужбовців), то тепер належить 2389130 осіб (у тому числі 1500000 військовослужбовців). Окрім інших, під рушницю планується закликати російське козацтво.
Хто б міг подумати, що від любителів носити на парадах кубанку та черкеску вимагатимуть проливати кров по-справжньому? Ну так вибачте, зголосилися служити злу – будьте ласкаві платити. У тому числі життям. Поки що це найвагоміший підсумок чотирьох місяців білоусівських військових реформ. Крім віялових посадок полководців Шойгу.
Генерали потребують мобілізації. Путін поки що не наважується. Він та його камарилья не помиляються, яке до них реальне ставлення глибиннонародних мас. “Могілізація” здатна стати точкою підриву. І коли на це підуть – а куди подінуться, фронт своє диктує – тут і включиться машина по-справжньому масового терору. З ЧОНами, внутрішньою охороною та загороджувальними загонами. Тоді й прозвучить справжня відповідь – масове бандповстанство по дворах та підворіттях. Революційна ситуація – це коли верхам та низам нічого більше втрачати.
Дикі ягоди Москви
Режим цвинтарної стабільності культивує супердев’яності. Засновники компанії Wildberries Владислав та Тетяна Бакальчуки гідно відзначають рік сім’ї, оголошений кремлівським резидентом. Гинуть правда, інші – але у своїй міні-війні подружжя.
Ще влітку доларові мільярдери Владислав та Тетяна вийшли у похід один на одного. Дружина санкціонувала поглинання інтернет-магазину Wildberries (у перекладі з англосаксонської говірки: «Дикі ягоди») рекламним оператором Russ. Угоду укладав – неформально, але значно – мільярдер рангом вище: Сулейман Керімов, член Ради Федерації від Дагестану, один із наближених путінських інвесторів.
Чоловік раптово залишився з одним-єдиним відсотком. Це йому не сподобалось. Владислава Бакальчука підтримав Кадир-хан. Але голова Чечні, схоже, не помітив, як протік і просів його колись крутий дах. Даремно він гарантував рішення Владиславу Бакальчуку. На боці Тетяни Бакальчук виступив не лише Керімов (хоча й цього було чимало). Злиття Wildberries і Russ санкціонував Максим Орєшкін, який економічно наглядає від адміністрації президента. Завізував голова адміністрації Антон Вайно. Схвалив Володимир Путін.
Бажання Владислава відстояти свої відсотки привело його 18 вересня до головного офісу Wildberries. Люди Тетяни відкрили вогонь на поразку. Два трупи. Семеро поранених (серед них чеченські бійці-єдиноборці, благословлені Кадировим). Бакальчук у катівнях зі звинуваченнями у вбивстві та самоврядності. Думати тому що треба. «Ти на кого пащу роззявив?! Думав, тільки на бабу свою можна?!
Ось вона путінська стабільність. Ось вона, російська політика. Іншої нині немає – до уваги «яблучників» та ходорковців. І ось він, розкол еліт, бажаний багатьма російськими опполібералами. Який режим, такий і розкол еліт. Іншого не підвезли.
У поєднанні з курскими «подвигами» Апті Алаудінова московська стрілянина свідчить про послаблення позицій колись всесильного, а нині смішного Рамзана Кадирова. З іншого боку, буксують механізми взаємодії між центральною владою та місцевими сатрапами. Кремль уже не знаходить інших способів впливати на ситуацію, окрім як дати відмашку охоронцям Тетяни Володимирівни.
Перед чеченським національно-визвольним рухом відкриваються нові перспективи. І не лише перед чеченським.
Герої проти сволочів, народи проти імперій
Розуміючи небезпеку, Кремль розлючено переслідує національних активістів. Наприклад, у Набережних Човнах нещодавно затримано колишнього голову Всетатарського громадського центру Зіннура Агліулліна. Шиють розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Організацію визнали екстремістською ще у серпні.
У сусідньому Башкортостані триває переслідування фігурантів «Баймацької справи». Зокрема, тиждень тому Буранбаю Абушахміну та Данісу Гайсіну продовжили арешт до 17 грудня. Менш ніж за місяць призначено розгляд касаційної скарги Рамілі Саїтової, яка зараз перебуває в колонії. Посадили за висловлювання. Для правозахисників це маркер, що його треба рятувати. Проте захисту гідні й вірмени, які побили в Ілішівському районі «ветеранів “СВО”» у травні, та охоронці уфімського нічного клубу, які відмітили такого ж «ветерана» у червні. Те саме можна сказати і про хлопців, які наприкінці травня нагородили стусанами чергову «СВОлоч» у Саранську. У серпні проти героїв Мордовії путінська держава порушила кримінальну справу.
Таке трапляється не лише у національних регіонах. На початку вересня, наприклад, заарештовано двох жителів Олександрова Володимирської області. Жорстко побили ще одного учасника «СВО». Цікаво, що третій підозрюваний (неповнолітній) зник за межами РФ.
Уцілілі на фронтах розбійницької війни, цілком резонно побоюються за своє життя в тилу. Недарма в Кизили для них відкрився «кабінет психологічного розвантаження». Тільки навряд чи допоможе. Не встигнеш у кабінеті розвантажитись, як вулиці завантажить знову.
Кожен удар по конкретному носію «імперських скреп» — маленький, але важливий крок до ліквідації тюрми народів. Днями у місті Тайбей – столиця Тайваню, Вільного Китаю – пройшов Форум вільних народів пост-Росії. Прийнято декларацію: державні утворення, відомі як «РФ» та «КНР», підлягають деколонізації, захоплені ними землі – деокупації. Сьогодні головне поле визвольних змагань в Україні. Усі сили – на допомогу ЗСУ. А щоби кремлівська агресія не перекинулася на інші країни, необхідно побудувати транстихоокеанський альянс.
Символічний вибір місця форуму. Тайвань був і залишається центром Всесвітньої ліги за свободу та демократію – Всесвітньої антикомуністичної ліги. Яка створювалася у 1966 році за активної участі Антибольшовицького Блоку Народів. У минулому столітті АБН та ВАКЛ перемогли. Переможуть і у віці нинішньому.
Режими, подібні до путінського, завжди боялися сильних людей. Але ще більше бояться сильних народів. Об’єднання народів – запорука аварії імперій. І відплати імперцям.
Безслідні розслідування
Поки одні борються проти московської агресії, інші розважаються викриттями лихих дев’яностих та іншим веселим «Домом-2». ФБК успішно промотує спадщину Олексія Навального. Тепер головний ворог цих великих розслідувачів Леонід Невзлін. Який нібито замовив побиття у Вільнюсі Леоніда Волкова. Заодно Івана Жданова у Женеві. І Олександри Петрачкової у Буенос-Айресі. Невзлінська тінь накриває Атлантику по обидва береги.
Стовідсоткових доказів немає. Як, втім, і спростування. Чи можна зрозуміти переконаних у винності Невзліна: як не натовкти, якщо проситься одним своїм виглядом? Але з іншого боку, навіщо? У Леоніда Борисовича і так справ вистачає. Допомагати ЗСУ, наприклад.
Гучні звинувачення викликали реакцію багатьох відомих людей. Костянтин Кагаловський нагадав, що нещодавно перевів ФБК півмільйона доларів – отже, має моральне право… Присоромив Волкова. Назвав набитою дурою Марію Пєвчих (тут ніби переплутав: побили Волкова). Максим Кац наголосив на переконливості версії ФБК. Михайло Ходорковський висловив особливу думку: або його друг збожеволів, або ми бачимо чекістську провокацію, і Невзлін не винен. Віктор Шендерович висловився схожим чином, але як другий варіант зазначив, що збожеволіти могли і керівники ФБК (але, таки так, що попалися на кремлівський розіграш). Леонід Невзлін обурено відкидає вигадки про себе.
Думок море. Знаючі джерела в Росії знизують плечима: мовляв, не рівень Леоніда (звісно, не про Волкова мова). Але не виключають, що у пориві громадянських почуттів хтось міг висловити ставлення до керівництва ФБК. Яке на третьому році кривавою путінською агресією закликає піднімати явку на російських «виборах», викриває лихість дев’яностих, тримає дистанцію від збройної боротьби та наїжджає на «деколонізаторів». Тобто специфічно вбудовується в путіноїдний дискурс. Не кажучи про каламутні ігри з «колотими» елітами РФ.
Майбутнє Росії та пост-Росії визначать інші люди. Кому війна – тяжкий обов’язок опору, але не страх. Їхній вибір зроблено. Не на путінських виборах, не в скриньках, до яких кличе ФБК.
Федір Шапоренко
