Я хотів би обговорити питання інформації у соціальних мережах. Я повністю згоден із колегами, які кажуть, що медіаграмотність може допомогти у цій сфері. Однак без свободи слова та без можливості журналістам вільно працювати це буде неможливо. Без традиційних ЗМІ та фундаментальної свободи преси буде менше можливостей боротися з дезінформацією у соціальних мережах.
Це сумно, але я маю повторити: понад 30 українських журналістів — цивільних журналістів, не комбатантів — усе ще ув’язнені в Росії. З часу нашої останньої зустрічі 19 вересня в Росії було вбито Вікторію Рощину, і ми досі навіть не отримали її тіло. Її сім’я продовжує страждати, оскільки їм не надали належної інформації про те, що сталося з їхньою дочкою. 30 журналістів, які все ще перебувають у висновку, можуть зіткнутися з тією ж долею, тому ми не можемо мовчати. Ми повинні діяти, і я щиро сподіваюся, що це буде підкреслено у звітах і що будуть конкретні дії.
Але не лише українські журналісти страждають від путінського режиму. За даними Антиімперського Блоку Народів, у Росії переслідуються і журналісти із представників корінних народів. Айрат Ділмухаметов з Башкортостану, Алкан Очіров з Калмикії, Наталія Філонова з Бурятії та Михайло Афанасьєв з Хакасії — всі вони ув’язнені і піддаються тортурам у російських в’язницях. Можливо замість так званої російської опозиції, представленої тут, слід почути голоси корінних народів Росії.
Ці репресії поширюються як вірус. У Грузії ми також маємо в’язню журналістку Мзію Анаглобаліб, яка нещодавно припинила голодування через нелюдські умови, в яких вона міститься.
Щось має змінитись. Тільки працюючи спільно, ми зможемо вирішити цю проблему.
Дякую.
