Росія дійсно підвищує військово-організаційну активність у Придністровському регіоні Молдови. За наявною на сьогодні інформацією, там посилено мобілізаційні заходи, розконсервовується озброєння, а також розгортається виробництво БПЛА та навчання операторів дронів.
Чи є це прямою військовою загрозою?
На мою думку, у класичному сенсі “другого фронту” ні. Наявного угруповання сил РФ у ПМР недостатньо для масштабних наступальних дій проти України. Відсутня і необхідна логістика для прихованого нарощування контингенту.
У чому реальна небезпека:
● Відволікання ресурсів України.
Москва прагне змусити Київ тримати додаткові сили на південному напрямку – це типовий елемент стратегії розпорошення уваги.
● Гібридні загрози.
ПМР може використовуватись як:
– база для диверсійних груп,
– логістичний вузол для агентурної роботи,
– майданчик для провокацій поблизу кордону з Одещиною.
● Дроновий фактор.
Навчання операторів і складання БПЛА в регіоні створює ризик:
– розвідки прикордонних районів України,
– точкових ударів або провокацій,
– тестування нових тактик без прямої відповідальності РФ.
● Тиск на Молдову як непряма загроза Україні.
Дестабілізація Кишинева, залякування дронами та мобілізаційною риторикою – це частина ширшої російської гри на південному фланзі Європи.
На підставі цього можна розглянути ймовірні сценарії:
● Базовий (найімовірніший):
– гібридний тиск,
– інформаційні операції,
– диверсійна активність,
– демонстративна “мобілізація”.
● Ескалаційний:
серія прикордонних інцидентів і дронових провокацій для створення відчуття загрози.
● Масштабний наступ з ПМР:
малоймовірний за нинішніх умов.
І щоб закрити цю тему на сьогодні розглянемо реалістичну оцінку наявності збройних сил у ПМР станом на зараз. Це оцінка потенціалу, а не формально задекларованих цифр.
● Російський військовий контингент у ПМР (формально рф називає його ОГРВ – Оперативна група російських військ):
• 1200 – 1500 осіб фактично
з них:
~ 300-400 – охорона складів у Кобасній;
~ 600-800 так звані “миротворці;
~ решта – штабні, зв’язок, технічний персонал, спецслужби.
Важливо розуміти, що це ізольоване угруповання, без ротації, без підсилення з рф, з обмеженим ресурсом, основний особовий склад якого місцеві мешканці які отримали паспорта рф і підписали контракт із мо росії.
● Збройні формування так званої ПМР (місцеві сили):
Постійний склад 4000 – 4500 осіб:
~ мотострілецькі підрозділи;
~ артилерійські частини;
~ підрозділи ППО (застарілі);
~ спецпідрозділи “МДБ ПМР”.
● Резерв/”мобілізаційний ресурс”:
~ 10000 – 15000 осіб на папері,
реально боєздатних:
~ 2000 – 3000, максимум.
здебільшого:
люди 40–55+, мінімальна підготовка, низька мотивація
Саме цих людей зараз і “викликають” під виглядом зборів.
● Озброєння (якісна оцінка)
Бронетехніка:
• до 20–30 одиниць (БТР, БМП, частково несправні)
Артилерія:
• буксирувана артилерія радянських зразків;
• РСЗВ типу БМ-21 “Град” (обмежено)
• ППО:
ЗУ-23-2,
ПЗРК старих модифікацій не здатні протистояти сучасним засобам повітряного нападу
● Склади в Кобасній:
десятки тисяч тонн боєприпасів
значна частина з яких:
• прострочена,
• нестабільна,
• небезпечна для транспортування
Що вони всі разом:
● Реально можуть зробити:
• організації диверсій, ДРГ;
• провокації на кордоні;
• локальні обстріли/інциденти;
• дронову активність (розвідка, навчання);
• інформаційні операції + залякування.
● Не можуть:
• вести наступальні бойові дії проти України;
• утримувати фронт;
• здійснювати повітряно-наземні операції;
• довго воювати без зовнішнього постачання.
Ще раз хочу наголосити, активізація рф у Придністров’ї – це інструмент тиску й відволікання, а не підготовка до великої війни на новому напрямку. Основна мета Москви – змусити Україну і її партнерів реагувати на додаткову “точку напруги”, не відкриваючи при цьому повноцінного фронту.
Віктор Ягун
Facebook 
