У серпні Україна завдала щонайменше 21 удару по російських нафтопереробних підприємствах — це стало місячним рекордом нинішньої кампанії. Унаслідок атак зупинялися або скорочували роботу окремі великі НПЗ, а виробництво бензину в Росії наприкінці місяця впало приблизно до 70% внутрішнього попиту.
Москва вже змушена компенсувати дефіцит імпортом і продовжила заборону експорту дизельного пального до 30 вересня.
Для Росії це не просто паливна проблема. Нафта — одна з головних матеріальних основ імперії: вона дає Кремлю гроші для війни, паливо для армії та можливість утримувати величезний простір під контролем.
Коли центр починає відчувати дефіцит власного пального, його можливості утримувати периферію також стають дорожчими.
Для поневолених народів Росії це важливий сигнал. Їхнє майбутнє залежить не лише від політичних декларацій, а й від того, чи залишатиметься Москва спроможною фінансувати війну, репресивний апарат та імперську систему управління.
Україна не може автоматично «розвалити Росію» ударами по НПЗ. Але кожен системний удар по ресурсній базі імперії скорочує її запас міцності.
Слабша Москва — це більше простору для свободи.
А вільний постросійський простір може стати шансом для народів, які століттями позбавляли права самим визначати своє майбутнє.
