4075. Саме стільки підтверджених смертей мешканців Бурятії у війні Росії проти України вже зафіксував проєкт Buryat Memorial. Автори бази наголошують: реальні втрати значно більші. За їхніми даними, у середньому з Бурятії гине близько шести чоловіків на день.
Це вже не просто статистика війни. Це ціна, яку бурятський народ платить за імперську політику Москви.
Кремль вирішує, де і заради чого воювати. Бурятія віддає людей. Москва контролює ресурси й політичні рішення. Бурятія отримує загиблих, демографічні втрати та порожні могили.
Але разом із ціною приходить і політичне питання.
Чому майбутнє Бурятії має визначатися в Москві?
Фонд «Вільна Бурятія» виступає за деколонізацію Росії та вільну Бурятію, а нині діють і рухи, які вже відкрито говорять про незалежність Бурятії.
Це не означає, що всі буряти поділяють одну політичну позицію. Але сама поява й розвиток самостійницького дискурсу показують: імперська модель більше не є єдиним сценарієм майбутнього.
Історія також нагадує, що Москва не завжди визнавала бурятів окремим політичним суб’єктом. Дослідження 2026 року про бурятський націоналізм наголошує на придушенні панмонгольських ідентичностей, територіальному розділенні Бурятії та політиці русифікації.
Тому 4075 імен — це не лише список загиблих.
Це питання до самого принципу імперії: скільки поколінь ще мають віддавати своє життя за державу, яка не дозволяє їм самим визначати власне майбутнє?
Російська імперія тримається не тільки на армії. Вона тримається на переконанні, що Москва має право вирішувати долю Бурятії, Якутії, Татарстану, Дагестану чи інших народів.
Коли це переконання зникне, почнеться справжня деколонізація.
4075 загиблих можуть стати не символом величі Москви, а нагадуванням про те, чому після падіння імперського центру Бурятія має отримати право самостійно обрати свій шлях — аж до власної державності.
