Ліга Вільних Націй, громадсько-політичний майданчик, започаткований у розпал війни в Україні навесні 2022 року, члени якої першими публічно заявили про необхідність дезінтеграції Російської імперії, яка має непорозуміння назву: російська федерація. У боротьбі проти історичної Російської імперії така позиція є продовженням історії боротьби за знищення російської в’язниці народів, яка йшла більшу частину XX століття. Ліга Вільних Націй має численні попередники, чиї мрії і цілі всім нам належить зробити реальністю в найближчому майбутньому. Це були численні емігрантські організації неросійських народів колишньої Російської імперії та радянського союзу. На відміну від нього ще більш численні російські емігрантські анти-більшовицькі організації бажали як зміни влади, а й збереження т.зв. «єдиної та неподільної Росії». Ця ж сумна і дурна історія повторюється сьогодні, коли «російські» ліберали-опозиціонери-імперіалісти, тавруючи фсб-ну кліку та їх фюрера путіна, ватників та прокремлівські темні маси, проте, не збираються погоджуватися з правом неросійських народів на дійсне самовизначення – незалежність. З усього цього великого переліку груп та організацій мою увагу привернуло досить відоме в істориків об’єднання – Антибільшовицький Блок Народів, тому що цілі цього об’єднання полягали не тільки і не просто у поваленні більшовицько-радянської влади, а й поділ СРСР на держави народів, поневолених Росією та Радянським Союзом.
З робіт багатьох дослідників ми дізнаємося, що Антибільшовицький Блок Народів (АБН) був таємно створений 21-22 листопада 1943 року з ініціативи Організації Українських Націоналістів на 1-й Конференції поневолених народів Східної Європи та Азії у с. Будераж на Рівненщині. З самого початку ця організація була спрямована проти сталінського СРСР і проти гітлерівської Німеччини. До складу АБН увійшли політичні організації народів, які перебували під владою СРСР.
Мені зручніше ґрунтуватись на дослідженнях Олександра Скрипника, історика спецслужб України.
Офіційно та відкрито АБН було створено на установчому конгресі 16 квітня 1946 р. у Західній Німеччині. До АБН входили такі народи, як албанці, білоруси, болгари, вірмени, грузини, естонці, козаки, латвійці, литовці, словаки, туркмени, угорці, українці, хорвати, чехи. Майже всі ці народи згодом, через певний час, отримали свободу.
З 1948 року АБН очолив Я. Стецько, як голова його ЦК, переобраний у 1954 році. До складу президії входили генерал-полковник Ф. Дюрчанський (словак). Його заступником був професор Р. Островський (білорус), а секретарем Й. Гітіс (литовець). АБН влаштовував масові антибільшовицькі демонстрації, організовували прес-конференції, спрямовували меморандуми до керівних світових політиків, випускали періодичні та неперіодичні видання різними мовами.
Ярослав Стецько був одним із тих, від кого світ дізнався про визвольну боротьбу українського народу за незалежність, про діяльність ОУН, УПА та АБН. Діяльність українців в АБН – це яскравий приклад того, як нація в найскладніших умовах необмеженої влади комуністичної тоталітарної системи та в умовах еміграції її політичних лідерів та активістів, покладаючись лише на власні сили, змогла зламати перебіг подій, домагаючись відновлення незалежної держави.
В умовах нерівного протистояння необхідно було шукати підтримку серед країн Заходу, об’єднуватись з іншими організаціями та рухами, які у подібній ситуації боролися за свою свободу. 1948 року до АБН приєдналися ще 14 народів – комі-зиряни, мордвини, марійці, козаки, литовці, латвійці, румуни, словаки, балкарці, туркмени, таджики, киргизи, кара-каракалпаки та серби. У 1970-х роках приєдналися кубинці та в’єтнамці. У складі АБН входили представники 35 народів. Керівником АБН упродовж 1946-1986 років був Ярослав Стецько.
Важливою є програмна стаття Ярослава Стецька під назвою «Проблеми української революційно-визвольної політики», поміщена свого часу у суспільно-політичному та науково-літературному місячнику «Визвольний шлях» за липень 1960 року, яка частково дає відповіді на багато питань. Вже в першому абзаці автор заявляє: «Нашою концепцією визволення є українська національно-визвольна революція, спільно із визвольними революціями народів, окупованих російським імперіалізмом та комунізмом, тобто народів, поневолених у рамках Російської імперії» . Далі він говорить про розпад більшовицької імперії та звільнення поневолених народів.«Отже, відновлення української держави належить до найважливіших проблем світової політики. Але цього не можна досягти жодним шляхом сепаратного, ізольованого звільнення, ні шляхом дипломатичних торгів, лише корінною зміною нинішнього ладу на Сході Європи та захопленої Азії, тобто – розвалом більшовицької імперії». Боротьба проти Росії, як «споконвічного загарбника, поневолювача, нищівника культурних та суспільних цінностей, ворога людських та національних свобод », на переконання автора статті, є історичним призначенням України, і в цій боротьбі «Київ завжди був символом свободи людини і народів, справедливості та віри в Бога, на противагу до Москви, яка є символом рабства, тиранії та безбожжя».
Ярослав Стецько робить висновок, що «АБН є єдиною реальною, життєво виправданою концепцією звільнення поневолених московським більшовизмом народів» і що «ворогом української національно-державної незалежності є весь російський політичний світ, незважаючи на його партійно-політичне забарвлення» , оскільки «серед росіян немає антиімперіалістичних політичних угруповань» .
Важливе місце у програмних положеннях приділяється діяльності міжнародних організацій та їх здатності захищати права пригноблених народів, бути справжніми гарантами свободи та незалежності. «З цього погляду, – зазначає лідер АБН, – Об’єднані Нації виконають свою позитивну роль у майбутньому, коли буде ліквідовано право вето і всі держави матимуть рівні права і якщо після розвалу Російської імперії до складу ОН увійдуть спікери поневолених досі націй…
Справжні Об’єднані Нації мають бути реорганізовані у сенсі виключення їх представників Російської імперії – СРСР та її сателітних рядів, і прийняття національних представників поневолених Москвою народів. ООН має стати не форумом коексистенції з тиранами, а бойовою формацією організованих світових протибільшовицьких сил, світовим антибільшовицьким блоком народів». Це перегукується з тим, про що ЛВН говорить з моменту свого утворення щодо Російської імперії, що стала т.зв. Російською федерацією.
Серед оприлюднених Ярославом Стецьком програмних положень та стратегії діяльності є багато інших цікавих тез, які не втратили своєї актуальності сьогодні. Зокрема, погляд на питання озброєння та роззброєння: «Незважаючи на небувалий розвиток військової техніки, вирішальну роль у майбутньому ударі двох світів: світу волі зі світом поневолення все-таки матиме людина, озброєний народ. Бо разом із розвитком техніки значення збройних сил народу, його революційно-повстанських кадрів зростає, а не зменшується».
Під час виступу на Единбурзькій конференції АБН Стецько заявляв: «Було б, звичайно, злочинно применшувати почуття безпеки західного світу тим, що опором поневолених народів можна уникнути війни з Росією. Навпаки, ми маємо вирішити проблему, як досягти остаточної перемоги над більшовизмом, щоб урятувати нашу культуру та світ від поневолення. Більшовизм настає агресивно…» Рівно через 70 років російська імперія на чолі з Путіним підтвердила провидницьку силу та життєвість його слів.
Стецько у своєму виступі дорікав країнам Заходу в тому, що вони після Другої світової війни не підтримали належним чином прагнення пригноблених народів до звільнення від московсько-комуністичного гніту, намагаються загравати з радянським союзом і щось домовлятися. Те саме відбувалося і до російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року і навіть після нього, коли деякі західні політики прагнули проводити ту саму політику, що й раніше їх недалекоглядні попередники. Вони досі готові пропонувати Україні подібний сценарій поступок Російської імперії, зовсім не розуміючи, що імперії завжди будуть вести агресивну загарбницьку політику щодо своїх сусідів і загрожувати всій решті світу. Такою є природа імперій. Але Захід досі повною мірою цього не розуміє – чи то через корумпованість деяких своїх політиків, чи то через незрілість.
Стецько підкреслював, що «тоталітарна система може пристосуватися до нових умов і частково трансформуватися, але по суті вона завжди буде мимоволі залишатися в’язницею народів».
«Більшовизм та Росія можуть бути переможені лише об’єднаними силами всього справедливого світу» , – вкотре закликав Стецько. – Не треба більше шукати жодних компромісів із більшовиками. Не може бути жодної згоди між справедливою демократією та тоталітарними ідеями, між гуманною свободою та рабством». Сьогодні до цих слів можна додати, що поневолені народи можуть і повинні взяти найактивнішу участь у деколонізації Російської імперії.
Ярослав Стецько відвідав Іспанію, Італію, Австралію, Туреччину, США, Мексику та інші країни, де його приймали тепло та привітно. Зокрема, головним досягненням АБН у відносинах зі Сполученими Штатами у 1950-х роках стала установа Конгресом Тижня поневолених народів.
Сама ця подія, на переконання членів АБН, підтверджувала те, що радянська Росія (СРСР) визнана агресором та окупантом на українській землі. Поневолені народи в Росії також з повним правом можуть заявити, що перебувають під багатовіковою окупацією Російської колоніальної імперії.
КДБ на той час зазначало, що лідери ОУН виробили нову стратегію і висувають у зв’язку з цим низку вимог перед Заходом. Серед цих вимог є досить цікаві з позицій сьогодення, а саме:
— «анулювати міжнародні договори з Росією, як такі, що не відповідають принципу захисту прав людей, забезпечення суверенітету націям;»
– «виробити універсальну стратегію проти історичної російської імперсько-комуністичної політики».
— наполягати на тому, щоб Захід «утворив при НАТО чи Пентагоні спеціальний «департамент психостратегії», до складу якого мали б увійти представники «визвольних рухів поневолених більшовизмом націй» та службу, яка б займалася організацією повстанських чи визвольних війн за зразком Афганістану чи УПА , створив так звану «Академію свободи» на противагу університету імені П. Лумумби в Москві з метою глибокого вивчення проблематики визвольної боротьби «поневолених націй», їхньої духовності, культури, філософської системи, а також підготовки відповідних кадрів;
І сьогодні цей проект украй затребуваний. Заходу необхідно це питання зробити пріоритетним та залучити ЛВН для здійснення цього проекту.
— ” щоб справді мати успіх, Захід, за оцінками ЗЧ ОУН, повинен припинити кредитування, постачання обладнання, технологій і тим самим “змусити Москву відмовитися від подальшого озброєння “. Країни Заходу, стривожені агресивними діями Російської імперії, прийняли низку обмежуючих санкцій щодо як державних структур, і її олігархів. Нещодавно спонсором тероризму, поруч вільних і демократичних країн, названо російську федерацію.
— «при цьому лідери ОУН звертають увагу на те, що СРСР не здатний конкурувати у гонці озброєнь через деградацію економіки, низький рівень розвитку технологій, електроніки, мікроелектроніки тощо».
Сьогодні під цією повісткою відкрито кілька майданчиків: Ліга Вільних Націй та Форум вільних народів постросії та ін., які доносять усьому світу трагедію існування поневолених народів у Російській імперії.
Ярослав Стецько твердо заявляв: «лише відкрита непокора може врятувати нас від рабства. Необхідно пам’ятати, що ми не отримаємо допомоги від Заходу доти, доки ми не доведемо, що ми самі сильні». Це він сказав у 1952 році – пророчі слова, які зберігають свою актуальність через 70 років.
Матеріали про Антибільшовицький Блок Народів, що зберігаються в Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України, дозволяють у нинішній ситуації під дещо іншим кутом зору подивитися на імперську політику Москви в усі періоди її існування в тих чи інших державних утвореннях та гідно оцінити зусилля діячів визвольного руху, які намагалися об’єднати поневолені народи у боротьбі з імперією зла, застерігали весь цивілізований світ бути пильними, згуртованими і не плекати жодних ілюзій щодо справжніх намірів кремлівських вождів.
З сьогоднішніх позицій розсекречені матеріали про діяльність АБН сприймаються по-особливому і багато справ минулих подій не втратили своєї гостроти і сьогодні. Більше того, їхня актуальність зростає в умовах майбутнього обвалення та завершення розпаду Російської імперії.
Пройшло вже близько 80 років з дня заснування АБН, але, як і раніше, над Україною висить смертельна загроза від російської імперії, що прийняла новий вигляд, – російської федерації. Як і раніше, знищуються міста та села України. Як і раніше, вмирають українські громадяни. З самого початку цієї злочинної війни, започаткованої Росією в Україні, багато людей були проти цієї агресії і всієї політики Росії, яка їй супроводжувала. Представники поневолених Росією народів, які виступали проти війни, зазнали переслідувань і були змушені емігрувати. Представники цих народів, які перебувають у різних країнах, прийняли рішення створити Лігу Вільних Націй, яка сьогодні продовжує боротьбу з експансіонізмом, нескінченним цинізмом, брехнею «русского міра», як у минулі часи це робив АБН.
Сьогодні ЛВН, яка заявила раніше про Презумпцію Суб’єктності та самовизначення поневолених народів, активно проводить свої заходи: слухання щодо асиміляції народів та заборони рідних мов, пікети та мітинги протесту проти війни в Україні. Як, наприклад, день пам’яті Альберта Разіна, який вчинив акт самоспалення на знак протесту проти лінгвоциду удмуртської мови. На порядку денному гостро постає питання про геноцид поневолених народів, який має вилитися в ініціативу створення Міжнародного трибуналу над злочинною ідеологією більшовизму та комунізму. Нюрнберзький процес 1946 року показав, що вирок нацистському режиму винесено, але засудження комуністичного режиму ще чекає на свою чергу. На свою чергу чекає і майбутнє осуд Володимира Путіна та його злочинного режиму.
Ліга Вільних Націй є прямим продовжувачем справи АБН та інших антиімперських та антибільшовицьких організацій. Багато чого з того, що лежало в основі боротьби АБН проти режиму радянської влади, доводиться сьогодні враховувати та здійснювати ЛСН. Ворог колишній – імперська репресивна держава, яка тримає своїх громадян, народи, території в обмеженнях, дискримінації та несвободі. Проте методи його політики стали витонченішими. Деякі члени ЛСН вже сьогодні, знаючи фашистський характер російської імперії, пропонують укласти договір про взаємодопомогу та співпрацю з усіма народами, світовими державами, що борються за свою свободу, і розпочати формування сил національної самооборони, щоб надати допомогу у збройній боротьбі Україні та після перемоги українського народу,
ЛВН, як і колись АБН, крім усього іншого, сьогодні доводиться докладати зусиль щодо зміни порядку денного, суті та спрямованості західної політики, як щодо Росії та путінської влади, так і щодо представників невільних народів, які ведуть справжню національно-визвольну боротьбу. і майбутнього устрою постросійського простору з урахуванням інтересів цих народів. На жаль, поки що зберігається реальність, в якій багато західних політиків вважають, що збереження Російської імперії є єдино допустимим варіантом і тому потрібно йти тільки шляхом умиротворення кремлівського звіра. Раніше АБН вказувало на цю стратегічну помилку Заходу та ЛВН, враховуючи війну в Україні та ситуацію, що прямо виникла, прямо каже, що сьогодні політика щодо невільних народів Росії має змінитися кардинально.
Повертаючись до сучасності ЛВН, окрім боротьби з Російською імперією, доводиться мати на увазі російських лібералів, які залишаючись переконаними великодержавними імперцями, прагнуть зберегти величезну централізовану державу, відмовляючи у праві на свободу і незалежність корінних народів, captive nations Росії. Протидія з їхнього боку носить характер інтриг, очорнення, перехоплення уваги та повістки, дискредитації представників поневолених народів та ідеї переформатування величезного простору через утворення на місці імперії незалежних держав. Вони свідомо блокують та перешкоджають розширенню розуміння ідеї самовизначення у керівництвах західних країн та міжнародних організаціях. Якщо раніше АБН протистояв лише КДБ, то сьогодні представникам поневолених народів протистоять не лише численні російські спецслужби.
У перспективі західним політикам слід ставитися до російської ліберальної опозиції, як до одного із співучасників просування та прихованого посібника збереження ідеї великоросійської держави. Російська опозиція, якщо вона називає себе демократичною, повинна виключити зі своєї практики зарозумілість, пиху, егоїзм, снобізм та імперськість щодо представників поневолених народів, визнаючи їх рівними та гідними партнерами, учасниками у майбутніх політичних процесах на колишній території Російської імперії. Інакше такою поведінкою російські ліберали закладають міну нескінченних конфліктів на постросійському просторі.
Сьогодні ЛВН починає активну роботу зі звільнення поневолених народів і потребує фінансування. Діяльність ЛВН відповідає інтересам не лише країн колективного Заходу, до яких ми включаємо і Україну, а й практично всіх країн світу, які прагнуть миру та стабільного розвитку. Нікому не хочеться мати справу з непередбачуваною державою, яка є членом Ради Безпеки ООН, вторгається в сусідню країну і чинить там безчинства та кримінальні злочини. Невільні народи, а в майбутньому – незалежні держави, нікому загрожувати і ні з ким воювати не збираються і найважливіше бажання цих народів – стати повноправними членами міжнародної спільноти та влитися у сім’ю цивілізованих країн.
Антибільшовицький Блок Народів був розпущений в 1996 після розпаду СРСР і радянського комунізму, коли виконав свою історичну місію. У нових умовах, на новому етапі боротьби проти диктатів, авторитаризму, тоталітаризму та ядерної загрози людству Лізі Вільних Націй належить продовжити лінію наступності до остаточної перемоги над репресивною, тоталітарною, російською імперією та повного політичного звільнення поневолених народів.
Нагадаю: Слава Стецько, дружина Ярослава Стецька, у 1998 році на правах найстарішого депутата відкривала перше засідання новообраної Верховної ради України, а діяльність їхніх прихильників сприяла зміцненню національної української ідеології, в лоні якої було виховано мільйони прихильників української незалежності, які стали проти російського впливу двох революціях та російській агресії з 2014 року. Політика США протягом багатьох років зазнавала впливу діяльності Антибільшовицького Блоку Народів, що вплинуло на дії, що призвели 1991 року до розпаду імперії зла – радянського союзу. В умовах агресивної війни в Україні, загроз з боку Російської імперії застосувати ядерну зброю, Америці та західним країнам слід знову прислухатися, як колись до АБН, Ліги Вільних Націй ітоді світ побачить другий акт остаточного розпаду імперії темряви і мороку – російської федерації.
Володимир Довданов,
заступник голови Конгресу ойрат-калмицького народу, член Ліги Вільних Націй
Антироссийский форум
