Спочатку 1917-го, потім 1990-х, і зараз знову наближається цей момент. Московія (зараз РФ) протягом багатьох століть займалася жорстокою колонізацією, геноцидами всіх і вся, руйнуваннями, нав’язуванням своїх жорстоких інтересів. І добре, якби це залишилося десь в умовному Середньовіччі, але ні, це було у XX столітті, відбувається і у ХХІ столітті.
На сьогодні всі фактори, необхідні для розвалу держави, поєднуються. Все до єдиного, а саме:
а) різний рівень у житті в регіонах (вони ж суб’єкти федерації);
б) нав’язування регіоном московського диктату;
в) неможливість обирати своїх кандидатів та самим бути обраним;
г) міжнаціональні відмінності та інтереси;
д) міжрелігійні конфлікти;
е) нетерпимість Москви до меншин навіть усередині свого суспільства.
І все це вищезгадане відбувається через авторитарну політику Москви протягом багатьох років! На цей раз імперію склеювати ніхто не буде і ніхто не зможе. Армія майже розбита, а можливість жити окремо ніхто упускати не захоче навіть у російських регіонах, не кажучи про національні республіки.
Російська опозиція здебільшого не цікавиться проблемами людей. Їх лише хвилюють гроші та влада, яку вони хочуть отримати. Вони сваряться між собою і не можуть ні про що домовитися, а таких людей, як Ілля Пономарев, які начебто готові до діалогу, просто вносять до чорного списку; а про обговорення проблем з регіональними політиками чи сепаратистами вони взагалі вести не хочуть. І вже організують від імен національних республік свої представництва під біло-синьо-білим прапором. І це та демократія, яку вони несуть у себе?
Вважаємо, що довіряти Москві більше не можна, це небезпечно; як, зрештою, не можна було довіряти і раніше. Небезпека в тому, що вони:
а) не чують своїх людей, як не чують людей інших національностей та регіонів;
б) не схильні до будь-яких дебатів;
в) використовують методи залякування, а також не визнають помилок минулого;
г) звинувачують лише Путіна, хоча всю цю політику починав Єльцин, а вони були у його електораті;
д) не змогли нічого зробити за цей час, створити гідний опір, тому не зможуть і цього разу.
Якщо просто згадати те, що при кожній нестабільності імперія розвалювалася на різні держави за схожих обставин, то це станеться незабаром знову, у найближчі місяці чи лічені роки. Впевнені, що наприкінці XX-го десятиліття на карті світу утворюються десятки нових демократичних країн.І Москва нічого не зможе з цим зробити, вона буде зобов’язана визнати правила гри та змінитись, адже це буде краще і для неї. Адже величезний тягар спаде і можна буде думати про насущне, а не про абсурдні ідеї червоно-коричневого російського світу.
Ще одна причина, що російська держава є напів трупом, який страждає на агонію своєї жорстокості та аморальності. Це держава-ізгой, але на відміну від багатьох диктатур, в РФ імператорська диктатура, яка тримається на силі Москви, Путіна і його найближчого оточення. Але враховуючи, які кланові та міжструктурні сутички вже сьогодні, ми побачимо нездатність держструктур координувати роботу держави.
Крім цього, деколонізація дає новим країнам великий стимул і мотивацію до розвитку, збагачення, новий шлях до демократичної свободи. А вже існуючим країнам безпека та нових торгових партнерів, які не шантажуватимуть зерном, нафтою та іншими необхідними речами… І що гріха таїти, сьогодні навіть міжнародні закони з нами! Головне завдання переконати людей в інших країнах у нашій правоті, ґрунтуючись на фактах, цифрах, історії та перспективах. У будь-якому випадку успіх буде за нами і ми досягнемо свого.
Свободу народам! Свободу людині!
Кутсяй Калтаєнь, секретар Мокшанського Національного Комітету
Лига Свободных Наций
