Російсько-українська війна, як і радянсько-афганська війна, призведе до розпаду Російської Федерації, тому що Москва не зможе підтримувати чи контролювати свою євразійську територію з 11 часовими поясами. Росія вже втратила союзників, своїх європейських клієнтів, іноземних інвесторів, трильйонні активи, заховані Путіним та його олігархами в офшорах, та валютні активи на 300 мільярдів доларів, заморожені у центральних банках. Росія постраждає у фінансовому відношенні, і деякі регіони віддадуть перевагу покинути її тонучий державний корабель. Найімовірніші кандидати на вихідці європейські регіони на південному заході та північному заході Росії зі згуртованими суспільствами та економічними перспективами. Але найбільша проблема пов’язані з майбутнім трьох великих азіатських регіонів Росії із величезними ресурсами. Все буде розіграно, і першим розхоплять Зовнішню Маньчжурію, яка була вкрадена у Китаю Росією в середині 19 століття.
Росія поділена на сім федеральних округів.
Темно-червоний – Китайська Маньчжурія (частина Китаю), а рожевий – Російська Маньчжурія. Багатий на ресурси острів Сахалін знаходиться у відкритому морі.
Російська Маньчжурія (також звана Зовнішня Маньчжурія) належала Китаю до 1858 року. Це територія розміром з Нігерію, яка включає протяжну прибережну зону вздовж Японського моря та Владивостока, а також острів Сахалін та Курильські острови, отримані у 1945 році від Японії. На цих територіях проживає 4,5 мільйона осіб, є невикористаний природний газ та залізняк вздовж берегової лінії, а також значні запаси нафти та газу на острові Сахалін. Навпаки, китайська Маньчжурія (також звана Внутрішньою Маньчжурією) є динамічно розвивається з населенням 107 мільйонів чоловік, промислово розвинену і торгову. Пекін з радістю поверне собі всю Маньчжурію, і мало хто сумнівається, що слабка Росія, яка розвалюється, може бути змушена відмовитися від цих земель за певну плату.
Протягом десятиліть кордон, що розділяє російську та китайську Маньчжурію, є предметом суперечок та боїв. Нарешті, сокира війни була зарита в 1980-х роках, коли сформувалася китайсько-російська коаліція — шлюб із розрахунку, створений для протидії американському впливу та полегшення торгівлі. Але відносини між Москвою та Пекіном докорінно змінилися після вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Неспровокована агресія не лише порушила міжнародні норми, а й президент Сі Цзіньпін уявлення не мав, що це станеться, коли він підписав із Путіним «безмежне партнерство» лише за кілька днів до вторгнення.
З того часу Сі дистанціювався від Путіна і залишався «нейтральним». Китай не засудив вторгнення і не запровадив санкції, але відмовився постачати зброю Росії. Проте, вона допомагає фінансувати війну, як і Індія та інші країни, імпортуючи рекордні обсяги російської енергії за значно зниженими цінами. Водночас Пекін почав обережно розвертатися у бік Заходу після введення американського протекціоністського Закону про чіпи, який обмежує доступ до життєво важливих напівпровідникових технологій. Китай виступив проти використання Росією ядерної зброї та намагається укласти мирну угоду під тиском своїх європейських та американських клієнтів.
Зустріч цього тижня з держсекретарем США Ентоні Блінкеном знаменує собою розрядку напруженості у відносинах між двома наддержавами та започаткування нового постросійського світового порядку. Навіть китайські урядові інститути почали сумніватися у «безмежному» партнерстві з Росією. А мовчання Сі та його відмова підписати проект путінського газопроводу «Сила Сибіру-2», покликаний перенаправити російський газ з Європи до Китаю, є мовчазним і ввічливим неприйняттям Москви. Як сказав один пекінський спостерігач: «Я б сказав, що китайці знають про чутливість Росії, особливо в останні 10–15 років, і не хочуть, як ми говоримо китайською, кинути камінь у когось, хто вже знаходиться на дні криниці .
Вся азіатська частина Росії, звана сторонніми “Сибір’ю”, охоплює всі землі на схід від Уральських гір. Вона більше, ніж Канада, і була кочів’ям до 16 століття, коли вона була підкорена царями. Сьогодні Азіатська Росія розділена на три адміністративні округи: Уральський федеральний округ, Західно-Сибірський федеральний округ і Далекосхідний федеральний округ. Всі вони малонаселені, багаті на ресурси і управляються російськими адміністраторами, які управляють десятками етнічних груп. Якщо центр Росії не встоїть, всі ці землі та їхні лідери будуть обходжувати Китай, Захід, Центральну Азію, Туреччину та арабські країни.
Уральський федеральний округ знаходиться далі на заході і є частиною Євразійського степу. У ньому проживає 12 мільйонів людей, переважно росіяни. Промислово-аграрний регіон у 2006 р. виробляв 90% всього російського природного газу, 68% нафти та 42% металів. На схід від нього знаходиться Сибірський федеральний округ з 17 мільйонами жителів, що є мультикультурною сумішшю багатьох етнічних груп. Він виробляє нафту, має найбільший у Росії нафтопереробний завод, є центром видобутку вугілля та виробляє сталь, залізо, машини та хімікати. Його сільськогосподарська продукція включає пшеницю, рис, овес і цукрові буряки, а також худобу.
Далекосхідний федеральний округ включає Арктику та узбережжя Тихого океану. Незважаючи на його розмір, його населення становить лише 6 мільйонів людей, з яких 4,5 мільйона живуть у російській Маньчжурії вздовж кордону з Китаєм. Якби Маньчжурія знову об’єдналася, вона стала б електростанцією, яка б пов’язувала невикористаний ресурсний потенціал регіону з ноу-хау, робочою силою, досвідом і капіталом Китаю. Це також забезпечить Китай прісною водою, гідроенергетичним потенціалом та великим тихоокеанським портом Владивостоком.
Карта форуму 41 потенційного національного державного устрою постРосії. Форум Вільних Націй
Некомерційну організацію під назвою «Форум вільних націй постросійського форуму» очолює австрійський економіст Гюнтер Фелінгер, який вважає, що в Росії перебуває 41 потенційна нація, нині поневолена. Він пропонує, щоб Захід допоміг тим, хто перебуває в Азії, сформувати союз типу ЄС, який він називає ЄАС або Євразійським союзом, щоб допомогти їм і демократизувати їх. Політолог Януш Бугайскі, автор книги «Не відбулася держава: Путівник з розколу Росії», писав, що розпад був неминучим, тому що «всього 35 російських республік та областей мають сухопутний або вузький морський кордон із 14 зарубіжними країнами. Давні історичні, етнічні та релігійні зв’язки спонукатимуть кілька сусідніх держав відігравати більш помітну роль у родинних регіонах. Деякі столиці можуть також визнати політичні утворення, що виникають, незалежними державами і навіть наполягати на об’єднанні».
Цікаво, що Китай вже впевнено рухається до встановлення «економічної гегемонії» в Маньчжурії, а також на кордоні Сибіру та Уралу. Тільки 500 000 етнічних китайців в даний час проживають в Російській Федерації, але китайські міста з мільйонами виростають вздовж її кордонів, будуючи економічні райони, фабрики, ферми та підприємства, які виробляють товари та послуги, які росіяни не зацікавлені чи не в змозі виробляти. Два прикордонні міста – одне в російській Маньчжурії, інше в китайській Маньчжурії – ілюструють різницю в економічних здібностях. Російський Благовіщенськ – сонне місто з населенням 211 000 чоловік. Китайський Хейхе, розташований через річку, має населення 1,673 мільйонів чоловік і є галасливим промисловим містом.
Китайська частина Маньчжурії географічно більша, ніж Японія, Німеччина чи Південна Корея, і є великим виробником сільськогосподарських культур та сировини, такого як деревина, нафта та вугілля. Крім того, тут множаться фабрики та висотні вежі, в яких мешкають мільйони робітників. Якщо об’єднатися, Маньчжурія розвиватиме ресурсний потенціал Маньчжурії на суші та використовуватиме острів Сахалін з його великими запасами нафти та газу.
По суті, війна показала, що Російська Федерація — це просто залишки імперії, яка тепер контролюється слов’янською елітою в Москві та Санкт-Петербурзі, яка тероризує своє населення і живе по-королівськи. Через війну загальний ВВП Росії менше, ніж у промислово розвиненої китайської провінції Гуандун поза Гонконгу. А 2022 року Путін розв’язав війну, що пожирає її економіку та майбутнє. Росія котиться у прірву, і, чесно кажучи, не скоро. Остання імперія Європи, що залишилася, повинна зникнути, а Азія повинна керуватися азіатами.
Даян Френсіс
Kyiv Post
