Влада Росії змінює ставлення до радянських політичних репресій: Генпрокуратура РФ планує переглянути деякі рішення про реабілітацію їхніх жертв. Крім того, ґрунтовно підчищено Концепцію про жертв політичних репресій – ще 20 червня з неї прибрали згадки про масовість радянських репресій, положення про необхідність увічнити пам’ять їхніх жертв та багато іншого. Головна мета редагування історії – підкреслити, що «держава сильніша за окрему людину, а та, хто з цим не згоден, – божевільний чи ворог», вважають правозахисники.
Генпрокуратура Росії підготувала проект наказу, його опубліковано на офіційному порталі правових актів. Відомство пропонує заборонити «реабілітацію та виправдання осіб, винних у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, військових злочинів, злочинів проти миру та людяності». Документи про відміну рішення про реабілітацію передаватимуть до державних органів. Це пояснюють наміром «не допустити виправдання посібників нацистів та зрадників Батьківщини».
Правозахисники зазначають, що закон про реабілітацію жертв політичних репресій від 1991 року і так забороняв реабілітувати тих, кого було засуджено за злочини, вказані Генпрокуратурою. Петербурзький депутат Борис Вишневський припускає , що деякі справи можуть бути переглянуті з політичних мотивів. «Скасування рішень про реабілітацію може здебільшого торкнутися не стільки тих, кого дійсно було реабілітовано неправомірно, скільки тих, кого треба заново оголосити винним, виходячи із сьогоднішньої кон’юнктури. У тому числі осіб з українськими, прибалтійськими та іншими «ворожими» прізвищами», – написав Вишневський у колонці для «Нової газети».
У роки правління Йосипа Сталіна та інших керівників СРСР жертвами політичних репресій стали мільйони людей. Після розвалу Радянського Союзу багато репресованих було реабілітовано. В останні роки в низці міст Росії почали прибирати пам’ятні знаки та таблички, присвячені жертвам репресій.
20 червня цього року уряд РФ вніс зміни до Концепції державної політики щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій. Влада значно відредагувала преамбулу документа. З неї прибрали твердження про те, що «Росія не може повною мірою стати правовою державою і зайняти провідну роль у світовому співтоваристві, не увічнивши пам’ять багатьох мільйонів своїх громадян, які стали жертвами політичних репресій». Також тепер у концепції нічого не йдеться про переслідування представників релігійних конфесій і представників дореволюційної еліти, що залишилися в країні, насильницької колективізації та пов’язаного з ним голоду, про масові репресії, в ході яких «мільйони людей були позбавлені життя, стали в’язнями ГУЛАГу, були позбавлені майна і піддані депортації».
Також із документа повністю прибрали розділ, що описує процес реабілітації жертв репресій, у тому числі про кількість реабілітованих та про те, що процес реабілітації не завершено досі. Також там немає інформації про рішення, якими репресії 1920–1950-х років були визнані незаконними, а права всіх жертв політичних репресій, що підлягають відновленню. Зникли дані про визнання факту політичних репресій у досталінську та післясталінську добу. З Концепції також вилучили згадки про масовість радянських репресій.
Про те, для чого нинішня російська влада редагує історію та вилучає з неї важливі факти про репресії, Радіо Свобода поговорило з однією із засновниць товариства «Меморіал», правозахисницею, істориком та публіцистом Іриною Щербаковою:
Це дуже підла історія, історія-перевертень
– Щодо бажання переглянути рішення про реабілітацію жертв радянських політичних репресій, це дуже підла історія, бо це – історія-перевертень. Справа в тому, що ми в «Меморіалі» досить багато говорили про те, що у хрущовські часи були реабілітовані люди, винні в організації політичних репресій або в організації політичних вбивств. Найяскравіша постать – Павло Судоплатов . Він був заарештований, відсидів кілька років, вийшов і був реабілітований. Насправді він організатор, буквально конкретний організатор політичних вбивств, і він цього не приховує у своїх спогадах. Звичайно, така людина не могла бути реабілітована.
Далі за списком – прокурори, які очолювали «прокурорські трійки» , створені для операцій із репресування «антирадянських елементів» у 1937–38 роках. Це було масовим явищем. Ми ж з вами розуміємо, що було репресовано цілий прошарок співробітників НКВС: спочатку Сталін репресував підлеглих Генріха Ягоди, потім – Миколу Єжова. Це були люди, щодо яких, можливо, були застосовані неправильно сформульовані вироки, тому що вони не були японськими шпигунами тощо, але вони були винними в організації масових репресій. І лише деякі з них таки не були реабілітовані.
Хоча такі спроби були, і потім, пізніше, син Лаврентія Берії виборював його реабілітацію, прийомна донька Єжова виборювала його реабілітацію, тощо. І вони мали серйозні аргументи: син Берії говорив, що його батько не був англійським шпигуном, а звинувачення проти нього сфальшовано. Але можна було і до нього застосувати зловживання службовими повноваженнями, але це, на жаль, оформлено не було.
– Що вони хочуть зараз і навіщо це потрібне?
Вони знайшли два випадки і хочуть скопом переглядати справи всіх супротивників у країнах Балтії та Західній Україні.
– Це питання постійно так чи інакше виникало. Тому що ця складна історія трапилася через те, що Сталін потім прибирав винуватців цих репресій. За законом про реабілітацію тих, хто був засуджений за 58 статтею, були реабілітовані автоматично. Вони прив’язалися і до меморіальської бази, коли у нас там на 4 мільйони людей знайшлися двоє, на мою думку, литовців, до яких застосували 58 статтю, а до цього в них справді було пособництво нацистам, і начебто це як реально доведено. Вони знайшли ці два випадки, і тепер вони хочуть почати скопом переглядати справи всіх супротивників, тих, хто брав участь у збройному спротиві радянській владі. Це точно стосується країн Балтії, де був опір, і це стосується Західної України. Все було зроблено задля цього. Як це буде відбуватися і чим закінчиться – важко сказати, тут від жаху може волосся дибки встати.
– Із чим може бути пов’язаний новий виток перегляду історії?
Радянська влада була гарною, а українці завжди були нацистами
– Вони ж весь час вигадують будь-які перегляди, прямо по Оруелл. По-перше, тут є кілька причин. З одного боку, вони вичленюють з історії Другої світової війни все, що стосується так званих чорних чи білих плям радянської відповідальності. Починаючи з ганебного пакту між Сталіним та Гітлером, який взагалі увійшов до нового підручника як досягнення радянської дипломатії, бо війна була відсунута. Насправді СРСР вступив у війну, після цього пакту поділив з Гітлером більшу частину Польщі і стратив польських офіцерів, які потрапили в полон.
Навколо цих 20 тисяч польських офіцерів, убитих у Катині (насправді страту було здійснено у трьох місцях), знову з’являються якісь нові сюжети, проводяться конференції, на яких кажуть, що, можливо, їх убили таки німці, а не ми. Ми ще доживемо до того, що за даними, що знову відкрилися, вони оголосять, що все-таки це були німці. Те саме відбувається у Сандармосі, де за часів Великого терору масово розстрілювали людей. Це, до речі, одна з причин, через яку звинуватили та посадили Юрія Дмитрієва.
Бо серед жертв Сандармоху багато поляків, багато українців – селян, політиків, науковців, письменників, художників та священиків. Туди постійно приїжджали польські та українські делегації, і владу це дуже дратувало. Тому і було заведено справу проти Дмитрієва. Відгризання шматків від історії та їх переписування йде різними лініями. Я думаю, що випадок зі скасуванням реабілітації – це такий акт ведення пропагандистської війни проти України. Вони знову хочуть показати нашому населенню, що радянська влада була гарною, а ті завжди були нацистами.
– Нещодавно з’ясувалося, що з концепції «Про пам’ять жертв політичних репресій» прибрали низку нагадувань про якість репресій, у тому числі про їхню масовість, необхідність увічнити пам’ять. Як ви це розцінюєте, навіщо це зараз теж робиться?
Держава завжди була сильніша за окрему людину, а якщо ти не згоден – ти божевільний чи ворог
– Щодо перегляду цієї концепції, сама по собі вона була вже абсолютно урізаною, у ній вже майже нічого не залишилося від меморіальського великого плану, тільки ось фактично увічнення. І з приводу увічнення було сказано, що вистачить уже, наставили пам’ятників, не ставитимемо більше, достатньо поставили. І могили не ексгумуватимемо, і нові не шукатимемо. Загалом, повне заморожування цього увічнення та абсолютне переписування радянської історії, от і все. Російська влада намагається сказати людям, що держава завжди була сильніша за окрему людину. Сильна держава завжди була благом для Росії. Були, звичайно, окремі шорсткості, і бачите – їх стає все менше, вже й масовість з них забирається, і цифри вже не вимовляються, отже, і все. А здебільшого треба своїм минулим пишатися. Вистачить, каялися, каялися на догоду Заходу, який нам диктував, яка має бути історія, що ми маємо покаятися і визнати, що ми мали.
Єдине, що ви повинні робити, – це слухатись рідну державу. А всі, хто її не схвалює і обурюється її діями – це божевільні, або вороги, «п’ята колона». Ось, власне, заради цього все це й робиться, – вважає історик Ірина Щербакова.
Радио Свобода
