Перша світова війна для багатьох розпочалась несподівано. Другу світову чекали, але вона вибухнула раптово. Третя була Холодною, Четверта вирує нині. Україна прийняла перший бій і першою завдала удару у відповідь. Після України – весь цивілізований світ. «До 2030 року Європа має бути сильнішою за Росію», – каже прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Війна не за ресурси – за зміст та суть життя. Тут не можна ні змиритися, ні змовитися. Комусь доведеться зникнути”.
Лише ліквідація джерела агресії зупинить кровопролиття. Знищення путінської кліки – єдиний можливий шлях до припинення масових вбивств. Базою протистояння Кремлю, тобто захисним оплотом для людства, об’єктивно стає Європа. Український авангард. Перший рубіж – Інтермаріум, з ударними загонами у Польщі, Балтії, Скандинавії. Ключові укріплення на німецькій, французькій, британській, італійській землі. І так – до атлантичного бастіону Португалії.
У свій час, Шарль де Голль та Вінстон Черчілль, французькі націоналісти та британські консерватори створили ядерні сили Європи. Не ракети з ядерними боєголовками створюють основу європейської оборони. Віддамо належне мудрості генерала де Голля, який передбачав кульбіти американської політики і подбав про військову самодостатність Франції. Однак дурні ілюзії «кінця історії» на нещодавньому рубежі століть багато чого розхитали та підірвали. Відновлення ефективних збройних сил європейських країн – завдання як мінімум середньострокове. А війна не чекає.
ЗСУ на сьогодні – перша армія Європи. У пристойній формі перебувають польські та фінські війська. Відповідально ставляться до своєї оборони та безпеки країни Балтії. Але чисельність та озброєність потенційних союзників України явно недостатні. На порядку денному – кардинальна військова реформа, переформатування та переозброєння армій Західної Європи. У тому числі – відродження військових традицій Німеччини. За найкращого сценарію – якщо буде прийнято політичні рішення, нейтралізовано путінські “п’яті колони”, знайдено необхідні кошти – це тема мінімум на десятиліття. Тим часом путінізм прискорює події, поспішаючи скористатися трампівською зрадою.
Ситуація вкрай небезпечна. Але тут є що згадати із порівняно недавньої історії. Розгром СРСР у холодній війні розвивався паралельно з руйнуванням режиму КПРС.
Показовий приклад подала в 1980-х Америка Рональда Рейгана. Рейганізм – не лише неоконсервативна революція Заходу, не лише «зіркові війни». «У Радянському Союзі та Східній Європі ми бачимо дисидентів, у Польщі – рух “Солідарність”. Ми бачимо борців за свободу в Афганістані, Ефіопії, Камбоджі та Анголі. Ми повинні їм допомогти», – говорив великий Ронні.
І тут підходимо до суті поточного моменту.
Російський добровольчий корпус, Легіон «Свобода Росії», Сибірський батальйон борються за Україну пліч-о-пліч з ЗСУ. І це єдино реальна російська політеміграція. А в Росії немає іншої опозиції, крім партизанського руху. Про всяке інше можна і потрібно забути. Російські партизани стали за три роки безперечною силою. Масштаб і дії незрівнянні з підпільниками «долютневої» пори. Без звісток про силові акції буквально не минає дня. Підпали військкоматів, адміністрацій, судів, автотранспорту, диверсії на залізницях та трубопроводах.
Історія наочно вчить: партизанська сила прямо пропорційна до ступеня єднання. На початку 1930-х проти сталінської диктатури билися три мільйони повстанців. Це не художнє перебільшення, а статистика зі звітів ОДПУ. Від України до Казахстану, від Підмосков’я до Прибайкалля, від Закавказзя до Заполяр’я. Доходило до боїв фронтового формату, як з карателями, а й із регулярними армійськими частинами. Тисячі людей брали участь у вуличних бунтах хрущовського часу. Але ці рухи придушувалися порізно.
Висновки зроблено. Збройне підпілля на території сучасної Росії організаційно гуртується. У пріоритеті – практична координація. Поєднання ресурсів та обмін оперативними методиками посилює бойову частину, підвищує конспіративні можливості. Мета – єдина. Епіцентр війни має бути перекинутий до Росії. Це потреба всього цивілізованого світу. Щоб війна партизанська випередила світову війну, зупинила її. Це обов’язок перед народом та людством, який вже виконується.
Роман Анті
