Зміст:
1. Слово до поневолених і загрожених большевизмом народів.
2. Проф. В.Паклен. Чи большевизм справді небезпечний світові й «сірій людині»?
3. О.Суворий. Ідеологічно-політичні основи Міжнароднього руху Свободи.
4. К. Дубровіч. Визвольний шлях Білоруського народу.
5. Грузія. До історії Грузії.
6. Казбек. Північний Кавказ у боротьбі за Незалежність.
7. Козакія. Боротьба козачого народу за свою волю й самостійність.
8. В.Соколюк. Тридцять років Визвольних Змагань Українського народу (1917-1947).
9. Останні вісті. З Білорусі.
10. Проф. І. Бочаров. У Козакії.
11. Україна в боротьбі
12. Меморіял
Довідково:
Інтернаціонал Свободи (ІС) – міжнародна організація, створена 4 грудня 1946 року на установчих зборах «представників народів – українського, білоруського, чеського, козацького, сербського» в Мюнхені за ініціативи Ореста Зибачинського. Він був її головним секретарем з 1946 по 1949 та редактором квартальника, що виходив під цією ж назвою. ІС відстоював “суспільні свободи” не лише в комуністичних країнах, але й інших тодішніх державних системах, фактично стояв на захисті прав людини.
Головною метою організації була боротьба з російсько-большевицьким імперіалізмом.
Керівними органами Інтернаціоналу Свободи були: Президія. Конференція, Конгрес, Генеральний Секретаріат.
Президія обиралася на один рік на Конференціях і складалася з президента, першого і другого віце-президентів, генерального секретаря, референтів преси і пропаганди, зв’язку, фінансів. Кожен народ, учасник Конференції, висилав на неї по двоє-п’ятеро делегатів. Конференції були звичайні та надзвичайні. Перша скликалася раз на рік Президією. Надзвичайна лише у разі потреби або за письмової вимоги 2/3 звичайних членів. Ухвали Конференції приймалися більшістю голосів присутніх членів за винятком питань реорганізації ІС, зміни його статуту або виключення членів. Такі питання потребували 2/3 голосів звичайних членів. Конгрес ІС також скликався Президією, проте не мав таких широких повноважень, як Конференція і був «збором маніфестаційним і декларативним, без законодатних або керівних компетенцій». Виконавчим органом Президії був Генеральний секретаріат.
23 листопада 1947 року Інтернаціонал Свободи разом ще з двома міжнаціональними антибільшовицькими організаціями (Антибільшовицьким Блоком Народів (АБН) та Прометеївською Лігою Атлантійської Хартії «Прометей») створили Антибільшовицьку Лігу Освободження Народів (АЛОН).
З 1952 року осідок президії ІС знаходився в Римі, а основним тереном діяльності стала Італія. В Інтернаціоналі Свободи були представлені албанці, білоруси, болгари, грузини, китайці, литовці, поляки, румуни, словаки, словенці, хорвати, чехи, угорці й українці (станом на 1958 р.). Головою президії з 1954 р. був угорець К. Калляї, а генеральним секретарем українець В. Федорончук (з 1952 р.). Інтернаціонал Свободи влаштовував пропагандивні маніфестації, пресові конференції, підтримував контакти з урядовими колами. Припинив діяльність на початку 1960-х рр.
Документи опрацьовані й відскановані Віктором Рогом.
Українська Інформаційна Служба (УІС)
Примітка: для оперативнішого пошуку інформації підписуйтеся на наш телеграм-канал “Свобода Народам!” https://t.me/ABN_Freedom_for_Nations
Також читайте матеріали сторінки АБН та групи в мережі Facebook
Наш сайт: https://abn.org.uauk/
Архів ОУН. Ф.19, оп.1, од.зб.2
