Режим Путіна занурив Росію у бруд та ганьбу. Розтоптавши Конституцію, закони та права громадян, він розв’язав агресивну, загарбницьку, підлу, злочинну війну. Ні Україна, ні НАТО не нападали та не збиралися нападати на Росію. Єдина причина війни – маніакальна одержимість правителів Росії прагненням безмежного розширення своєї влади. Вони ведуть війну за утвердження “права” диктувати свою волю іншим народам.
Напавши на Україну, кремлівська клептократія вже вбила сотні тисяч людей. Українських захисників своєї країни та мирних жителів, включаючи понад півтисячі дітей. Але й перетворені Кремлем на загарбників та окупантів росіяни, які знайшли свій безславний кінець в Україні, також убиті тими, хто їх туди послав.
Режим Путіна повернув до Європи кровопролиття, страждання та горе, яких вона не знала з часів Гітлера. Режим Путіна є режим нового Гітлера. Його ідеологія, яку багато хто називає ” рашизмом ” , є різновидом нацистської ідеології, адаптованої до умов постіндустріальної епохи.
Ця ідеологія заперечує суб’єктність людей і народів, їхню рівноправність, демократію, пріоритет прав людини і верховенство права як такого. Вона спирається на суто нацистський концепт винятковості так званої «російської цивілізації» та її переваги над «Західним світом». Про суто нацистський характер режиму Путіна говорить оголошення українців неправильним «недонародом» та постановка завдання насильницької зміни їхньої національно-культурної ідентичності.
Як і режим Гітлера, нацистський режим Путіна прагне перекинути вироблені людством правові та моральні обмеження насильства та жорстокості, затвердити «закон джунглів» із його вседозволеністю сили. Він руйнує міжнародний порядок, що забезпечує стабільність та безпеку, відкидає світ в архаїку та дикість. Він несе ту саму глобальну загрозу цивілізації, яку ніс режим Гітлера.
Сьогодні Україна стала полем глобальної битви між цивілізацією та варварством, між свободою та тиранією. Це війна за майбутній світоустрій, за спосіб життя, цінності. Це екзистенційна війна, в якій на одному боці ті, хто переконаний, що можна нападати на сусідів, підкоряти, грабувати, вбивати та розчленовувати їх. А з іншого боку ті, хто вважає, що цього не можна, що не можна брати чуже. Компроміс між ними неможливий.
Ми — громадяни Росії, які виступають за мир, де не можна брати чуже. В якому люди та народи рівноправні та можуть жити без «господарів», як своїх, так і чужих. У якому вони вільно обирають як своїх керівників, і своїх друзів і союзників. Для цього ми вважаємо за необхідне:
1. Безумовне відновлення міжнародно визнаних кордонів України 2013 року. Безумовна відмова Росії від будь-яких спроб диктувати Україні її зовнішню, оборонну та внутрішню політику. Включаючи мовну та культурну.
2. Компенсація Росією України завданих їй у ході війни збитків, розмір якої має бути визначений представницькою міжнародною конференцією.
3. Передання міжнародному суду нинішнього військово-політичного керівництва РФ на чолі з Путіним за вчинення «злочинів проти миру» – розв’язання та ведення агресивної війни в Україні.
4. Денуклеаризація Росії (ліквідація її ядерного арсеналу). Систематичний шантаж першим ядерним ударом з боку високопоставлених представників путінського режиму (включно з самим Путіном) не повинен залишитися без наслідків.
5. Девертикалізація та деімперіалізація Росії. Її перезаснування як добровільної конфедерації територій, що входять до неї, зберігають право виходу з конфедерації. Кардинальний перерозподіл повноважень від виконавчих органів державної влади до представницьких на всіх рівнях.
Цього можна досягти лише внаслідок завдання військової поразки режиму Путіна та його повалення. Ми категорично відкидаємо спроби «заморозити конфлікт» у нинішньому його стані. Це лише легітимізує агресію та анексію як засіб досягнення політичних цілей та остаточно поховає міжнародно-правовий порядок. Ми заперечуємо спроби знайти з режимом Путіна якийсь компроміс, який враховує його «заклопотаність». Агресор, який порушив усі міжнародні норми і зробив замах на майбутнє людства, не повинен отримати нічого.
Ми вимагаємо від західних лідерів покінчити з політикою ухилення від «ескалації конфлікту». Вона лише дозволяє Путіну шантажувати Захід тією самою «ескалацією», сподіваючись примусити його до «геополітичної капітуляції». Будь-який міжнародно-правовий порядок тримається лише до того часу, поки його порушник зустрічає колективну відсіч. Поки що його засновники готові за нього воювати.
Ми вимагаємо принципового розширення військової допомоги Україні аж до прямої участі військ НАТО в бойових діях. Україна має отримати гарантії безпеки, які зобов’язують, прямо зараз, а не після закінчення війни.
Ми закликаємо західних лідерів відкинути страхи щодо можливого розпаду РФ внаслідок падіння режиму. Жодні «болючі наслідки» цього не переважать небезпеки збереження імперської держави, яка відтворюватиме агресивність та реваншизм. Або Росія стане конфедеративною, демократичною і «прозахідною», повернувшись до свого європейського коріння, або вона має зникнути як цілісну освіту.
Ми вітатимемо повалення путінської диктатури, яка б група це повалення не здійснила і які б засоби вона не використала. Але нам недостатньо заміни диктатора чи купки його найближчих поплічників. Ми виступаємо за кардинальну зміну розбещених путінських «еліт». Вони повинні піти і відповісти за вчинене хоча б втратою своїх багатств та статусів. Тільки це дозволить демонтувати тиранічну та агресивну систему.
Ми вітаємо будь-які форми протидії путінській агресії. Від простої відмови режиму в публічній підтримці до відмови від служби в армії, передачі Україні розвідданих та приєднання до ЗСУ.
В умовах розв’язаної режимом кривавої бійні в Україні та ліквідації останніх можливостей легального протесту в Росії ми вважаємо лицемірством заяви про неприпустимість насильства в протистоянні цьому режиму. Беззастережно визнаючи право України на збройну відсіч агресору, ми визнаємо право громадян РФ на збройну боротьбу з путінською диктатурою.
Ми не вважаємо, однак, що публічний мирний протест проти війни та диктатури втратив сенс. Але безпечних способів вираження незгоди не залишилося. Усі вони можуть спричинити ті чи інші репресивні наслідки. Протистояння абсолютному злу путінщини сьогодні вимагає готовності жертвувати благополуччям, кар’єрою, свободою та навіть життям. Заради нашого світу, в якому не можна бомбити театри, лікарні, школи та житлові багатоповерхівки. У якому не можна брати чуже.
Ми не змиримося з тим, що Путін зруйнував цей світ. Ми боротимемося за його відновлення. Нам не потрібний світ, у якому є Путін. Ми пропонуємо громадянам РФ, які розділяють наші погляди, вважати себе учасниками Фронту антипутінського опору.
Перемогу Україні, свободу Росії!
Олександр Скобов , історик та публіцист
Максим Резнік , петербурзький політик
Ігор Яковенко , соціолог та журналіст
Ігор Ейдман , соціолог та публіцист
Максим Кузахметов , петербурзький історик та журналіст
