— Вітаю Вас. Коли і за яких обставин виникла ідея створення руху за незалежність Псковської Республіки?
— Добрий день, про незалежність Псковської Республіки я знав ще у початковій школі. На уроках краєзнавства нам розповідали, що колись наш регіон був самостійною державою. Підкреслювали, що Псковська Республіка була заможною, економічно та правово розвиненою. З часом у мене з’явилося відчуття, що Псковщина — це маленький шматочок Європи, але водночас я бачив бідність, депресивність, низькі зарплати, погані дороги. Порівняти було з чим — поруч Латвія та Естонія. Я дійшов висновку, що Псковська область — це заручник Росії. Згодом я став переконаним прихильником незалежності. Оскільки рухів за незалежність не існувало, я взяв на себе відповідальність говорити про необхідність самостійного життя, привертати увагу земляків. Пізніше ми створили Псковський Республіканський Центр для координації дій прихильників незалежності.
— Які ключові цілі та стратегічні завдання руху в коротко- і довгостроковій перспективі?
— Наша кінцева мета — проголошення незалежної Псковської Республіки. Усі завдання спрямовані на досягнення цієї мети. Ми формуємо власний інформаційний простір, нагадуємо жителям про історію та культурну самобутність, доводимо, що незалежна Псковщина житиме заможніше й вільніше. Постійно працюємо над залученням нових прихильників, щоби в потрібний момент мати достатній ресурс для рішучих дій.
— Як у регіоні сприймають ідею незалежності — чи є підтримка, чи опір?
— Майже кожен чув словосполучення «Псковська Республіка». Це частина нашої історії, про неї знають зі шкільних підручників і музейних експозицій. Ми говоримо з людьми мовою фактів: область занепадає, вимирає, бідніє. Навіть найзатятіші патріоти цього не заперечують. Псковичі відчувають свою окремішність і культурну близькість до Європи. Коли ми вийдемо на широку аудиторію, упевнений — ідею незалежності підтримають.
— Як ви оцінюєте використання регіону Москвою у військових цілях?
— Через стратегічне розташування область стала плацдармом для військової інфраструктури. Це фактично єдина причина інтересу Москви до Псковщини. В регіон повертаються так звані «ветерани СВО», які вже тероризують місцевих. У майбутньому доведеться докласти великих зусиль для забезпечення внутрішньої безпеки. Крім того, Псковська область ризикує стати новою лінією фронту й законною військовою ціллю, навіть зникнути з карти.
— Чи бачите ви навмисну політику Москви зі збереження контролю над регіоном?
— Так. Ще після приєднання Псковської Республіки Москва проводила політику придушення. Колись сильний і заможний регіон перетворився на глуху околицю. Сьогодні область — «однією ногою в могилі». Це наслідок цілеспрямованої політики, яку Кремль веде щодо всіх своїх колоній.
— Чи підтримуєте контакти з іншими рухами за відокремлення від РФ?
— Так. Ми співпрацюємо з усіма національно-визвольними рухами, виступаємо на спільних платформах — наприклад, на Форумі Вільних Держав Пост – росії.
— Як ви оцінюєте діяльність інших антиколоніальних рухів у РФ та їхній вплив на військовий потенціал Москви?
— Підтримую всі такі ініціативи. Вони підривають монополію Кремля на визначення майбутнього регіонів. Хтось деморалізує мобілізованих, хтось руйнує довіру до центру, інші здійснюють диверсії — це найбільш ефективно. Впевнений, що найближчим часом ми побачимо більше дій проти російських військ усередині РФ.
— Яке ставлення вашого руху до України та інших держав, які зазнали агресії РФ?
— Ми з повагою ставимося до України та відкрито висловлюємо солідарність із її народом. Сталість українців у боротьбі надихає нас. Для Псковщини особливо цінний досвід Балтійських країн — наших сусідів та природних союзників.
— Дякую і удачі Вам!
Автор: Валентин Деменко
