У 1994 році Генасамблея ООН встановила 9 серпня Міжнародний день корінних народів світу задля щорічної солідарності з тими народами, які становлять меншість на своїй історичній батьківщині.
Корінний народ – це не те саме, що національна меншина. В Україні проживає доволі багато національних меншин і лише декілька корінних народів. Щоб бути корінним народом, етнічна спільнота мала сформуватися як така саме на території України, бути носієм самобутньої мови та культури, і не мати власної держави за межами України.
Поряд з українцями корінними народами в Україні є кримські татари, караїми та кримчаки. Їхньою історичною батьківщиною є Крим. Міжнародне право та українське законодавство захищає корінні народи. Йдеться насамперед про збереження та розвиток власних мови, культури й традицій. А також про захист від утисків, примусової асиміляції чи геноциду.
Але на своїй історичній батьківщині, в окупованому Криму, представники корінних народів, насамперед кримські татари, мають справу з протилежною реальністю. Тож 9 серпня – ще одна нагода нагадати, що «Росія перетворила Крим на одну велику в’язницю», як каже заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз.
Асиміляція корінних народів – це давня тактика Російської імперії, яку продовжує сучасний російський режим, як у самій РФ (подивіться на становище так званих федеративних республік та їхніх народів), так і на окупованих територіях. Тих, хто протидіє асиміляції чи уникає співпраці з окупаційною владою, – переслідують.
За даними Кримської правозахисної групи, лише у жовтні 2020 року у сфабрикованій «справі Хізб ут-Тахрір», інша назва – «справа кримських мусульман», фігурувало 70 кримських татар. Сама справа була розділена на 11 груп, адже судили незаконним судом кримських татар у різних містах: Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті, Красногвардійському, Білогірську, Алушті.
А з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, за даними громадської організації «КримSOS», почалось переслідування кримських татар на підставі їхньої нібито участі в кримськотатарському підрозділі Сил оборони України – батальйоні імені Номана Челебіджіхана. За словами аналітика ГО Євгена Ярошенка, якщо під так звану «справу Хізб ут-Тахрір» потрібно було затримувати принаймні практикуючих мусульман, то причетність до батальйону імені Номана Челебіджіхана можна «пришити» будь-якому нелояльному до окупаційної адміністрації кримському татарину.
Захист прав корінних народів — це ознака сталої демократії та розвиненої державності. Україна, яка захищає права своїх корінних народів, принципово відрізняється від Росії, яка, маючи в своєму складі десятки корінних народів, спрямовує зусилля на їхню асиміляцію, планомірно знищуючи їхні ідентичності, мови та культури. Та навіть знищує фізично, використовуючи їхнє чоловіче населення як людський матеріал у власних воєнних авантюрах.
