Після проведених у Росії 18–20 вересня виборів до Державної думи та регіональних органів влади в низці республік і регіонів почалися спроби провести публічні акції проти заявлених порушень під час голосування.
Заявки на такі акції подавали активісти в Татарстані, Удмуртії, Бурятії та Комі, а також у Пермі, Санкт-Петербурзі, Москві, Єкатеринбурзі та інших містах. Про це повідомляла The Moscow Times. У Казані міська влада відмовила в погодженні акції, заявивши, що її мета не відповідає законодавчим вимогам.
Особливе значення має ситуація в Комі. 25 вересня в Сиктивкарі відбулася акція проти можливих фальсифікацій на виборах. За оцінкою «7×7», у ній взяли участь близько 100 людей. Організатором виступило регіональне відділення КПРФ. Це стало першою після виборів акцією такого типу, яку вдалося провести.
Організатори заявляли, що рішення провести мітинг було пов’язане з численними повідомленнями про порушення на виборчих дільницях. Водночас твердження про фальсифікації залишаються предметом політичної та юридичної суперечки, тому конкретні епізоди необхідно розглядати окремо.
Показовим є інший епізод у тому ж Сиктивкарі. За повідомленням місцевого видання «Комиинформ», поліція заявила про виявлення 48 бюлетенів із заздалегідь проставленими позначками на одній із дільниць. Правоохоронці назвали інцидент можливою провокацією та передали матеріали до слідчих органів і виборчої комісії. Сам факт виявлення бюлетенів зафіксований, однак мотиви та відповідальність за цей епізод мають встановлювати компетентні органи.
У Бурятії депутат Державної думи В’ячеслав Мархаєв повідомляв про незвично високу явку на окремих дільницях та заявляв про випадок, коли дві затримані жінки нібито розповіли про пропозицію винагороди за голосування за певні партії. Це повідомлення було передане OVD-Info з посиланням на «Сибирский экспресс» і не є самостійно встановленим фактом.
У Татарстані незалежна кандидатка Ірина Нікіфорова повідомила про погрози своїм спостерігачам, після чого її команда відмовилася від подальшого спостереження. OVD-Info також фіксувала повідомлення про перешкоджання роботі спостерігачів та інші форми тиску під час виборів.
Ці події важливі не лише як суперечка навколо конкретних виборчих протоколів. Вони демонструють, що політичне життя регіонів Росії має власну динаміку, а питання представництва, контролю над місцевою політикою та можливості публічного протесту залишаються актуальними.
Для національних республік це має додатковий вимір: Татарстан, Бурятія, Удмуртія та Комі мають власну історичну, культурну й політичну специфіку. Тому реакція місцевих суспільств на дії федерального центру є важливою частиною ширшого питання про майбутнє народів і регіонів, які перебувають у складі Російської Федерації.
Після виборів головним питанням стає не лише те, хто отримав мандати, а й наскільки мешканці регіонів можуть вимагати перевірки результатів, спостерігати за виборчим процесом та відкрито висловлювати свою позицію.
