Лише через кілька днів після того, як прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян підтвердив намір зменшити залежність країни від імпорту російського природного газу, російський постачальник «Газпром Вірменія» зробив, здавалося б, каральний крок, оголосивши про тривале припинення поставок.
11 вересня Пашинян заявив журналістам, що Вірменія активно шукає альтернативні джерела газу на тлі посилення напруженості у вірмено-російських відносинах. Росія забезпечила приблизно 82 відсотки загального імпорту газу Вірменією у 2025 році.
Всього через три дні після коментарів Пашиняна, «Газпром Вірменія» раптово оголосив про призупинення поставок газу до Вірменії з 15 по 25 вересня. Компанія, дочірня компанія російського державного енергетичного гіганта «Газпром», пояснила припинення поставок «плановими технічними та ремонтними роботами в Російській Федерації».
Незважаючи на відсутність попереднього попередження про припинення поставок, у заяві «Газпрому Вірменія» запевнялося, що дії компанії не спричинять дефіциту на вірменському ринку завдяки використанню «внутрішніх резервів та додаткових поставок газу з Ісламської Республіки Іран». Вірменські офіційні особи не прокоментували дії «Газпрому Вірменія» та не оголосили про жодні плани щодо компенсації призупинення поставок з Росії.
Того ж дня, коли було оголошено про припинення постачання, в Азербайджані поширилися повідомлення про те, що Баку готовий розглянути можливість постачання значних обсягів газу до Вірменії.
Але є великий нюанс: азербайджанський газ почне надходити лише після того, як дві країни завершать укладення попередньої мирної угоди, укладеної у Вашингтоні у серпні 2025 року. Головним каменем спотикання в поточних переговорах є наполягання Азербайджану на внесенні поправки до конституції Вірменії, щоб чітко визнати суверенітет Баку над давно спірною територією Нагірного Карабаху, яку азербайджанські війська відвоювали у 2023 році.
«Якщо Вірменія хоче диверсифікувати свої постачання газу, Азербайджан може стати однією з найвигідніших і найприродніших альтернатив з географічної точки зору», – цитує видання Modern.az слова азербайджанського депутата парламенту Азера Бадамова.
Це нелегке рішення для уряду Пашиняна. Привабливості азербайджанського газу може бути недостатньо, щоб виконати умову Баку щодо завершення мирного пакту, враховуючи, що угода стикається зі значним внутрішнім опором. І хоча Партія громадянської угоди Пашиняна здобула переконливу більшість у парламенті на червневих виборах, невідомо, чи забезпечить національний референдум щодо зміни конституції достатню підтримку.
У середньостроковій перспективі, спадщина понад трьох десятиліть запеклого конфлікту між Вірменією та Азербайджаном може призвести до небажання вірменських чиновників надавати Баку значних економічних важелів впливу на Єреван на даний момент.
Пашинян під час своєї прес-конференції 11 вересня висловив сподівання, що майбутній «Шлях Трампа до міжнародного миру та процвітання » (TRIPP) значною мірою допоможе вирішити дилему постачання газу до Вірменії. Але TRIPP також тісно пов’язаний із завершенням вірмено-азербайджанської мирної угоди.
