Башкирський національний рух має намір добитися незалежності, не бачачи перспектив у складі Росії. Башкири переросли ідею автономії, усвідомивши себе нацією з власною історією, культурою, ідентичністю та, головне, досвідом, який набули у ході численних протистоянь із Росією.
На зорі розпаду Радянського Союзу Башкортостан був автономною республікою у Росії. Цей статус республіка набула на початку зародження Радянської держави, підписавши у березні 1919 року угоду з більшовицьким урядом Леніна. Башкортостан тоді став першою та єдиною республікою, утвореною на договірних засадах. Угода підписувалась рівнозначними сторонами. Однак, як це завжди бувало, Росія порушила угоду вже в 1920 році, ухваливши декрет про державний устрій Башкортостану. Угода від березня 1919 року мала на увазі, що Башкирська республіка буде автономією з широким спектром прав у складі Радянської держави, що будується, на що обидві сторони погодилися і пішли. Хоча Башкирська республіка була утворена «буржуазними націоналістами», як би їх назвали більшовики, проте білі на чолі з Колчаком відмовилися визнати республіку, наполягаючи на «єдиній і неподільній Росії», за що й поплатилися. Перебуваючи між двома вогнями, валідівці (башкирське буржуазно-націоналістичний контрреволюційний рух) прийняли єдине правильне рішення – зберегти республіку, нехай і у складі Радянської Росії.
Башкири упокорилися зі знаходженням у складі Росії і не бачили особливих проблем у цьому. Навіть національні організації типу «Кук-Буре», а потім «Башкорт» говорили виключно про автономні права. Згодом репресії посилювалися, а Башкортостан втрачав свої права. Історія знову повторилася: як колись Росія намагалася знищити башкир за царських часів, так вона це робить і зараз. Ідея незалежності ожила з початком війни, хоч висловлюватися про неї почали у 2021 році, як про один із можливих варіантів поряд із укладенням нового договору.
