Сьогодні ми зібралися тут, щоб не просто говорити про минуле, а й будувати майбутнє. Наш народ, який пережив найбільші трагедії, зберіг свою ідентичність і віру у справедливість. Однак зараз маємо питання: чи готові ми об’єднати зусилля для досягнення нашої спільної мети — відновлення державності Черкесії?
Для цього я пропоную зробити вирішальний крок – створити Координаційну раду черкеських організацій та активістів (Координаційну Раду Черкесії). Цей орган стане ключовим інструментом для консолідації, координації та ефективної взаємодії всього нашого народу.
Чому це потрібно?
По-перше, Координаційна рада об’єднає черкеські організації та лідерів, створивши єдину платформу для:
• зміцнення співробітництва,
• виключення дублювання зусиль,
• підвищення ефективності наших процесів.
По-друге, саме на базі цієї Ради ми зможемо ініціювати створення Всесвітнього Черкеського Конгресу нового рівня, який:
• об’єднає черкеські громади по всьому світу,
• виробить стратегічні напрями розвитку,
• стане легітимним представником інтересів черкеського народу на міжнародній арені.
Наступний крок – національний парламент
Робота Світового Конгресу, своєю чергою, стане основою формування Черкеського національного парламенту. Цей парламент:
• представлятиме нас у діалозі з міжнародними організаціями,
• відстоювати наші права та інтереси,
• і стане символом національного суверенітету та ідентичності.
Ці ініціативи – не просто слова. Це дорожня карта, яка приведе нас до історичної справедливості, зміцнить нашу національну ідентичність та займе гідне місце у міжнародній політиці.
Я звертаюся до всіх вас, шановні учасники Конгресу. Якщо ми єдині у своїй меті, якщо ми готові працювати заради спільного майбутнього, то створення Координаційної Ради стане першим кроком на шляху успіху.
Давайте покажемо всьому світу, що черкеський народ може пам’ятати не лише свою історію, а й будувати своє майбутнє.
З повагою,
Маріанна Шеру
Глава Черкеського Центру та Фонду, Нью-Йорк»
«Не намагайтеся бути почутими, коли ви просто кажете. Вас почують, коли ви почнете діяти – системно та цілеспрямовано. Системно та цілеспрямовано – це означає згуртування в одну силу з однією метою. Згуртувати різних людей з різними поглядами на способи та характер боротьби за свободу Черкесії, на її майбутнє складно, але аж ніяк не неможливо. Тут є три обов’язкові складові: «Черкесія насамперед», загальна ТАКТИЧНА ціль, постійна ротація керівника (координатора).
Що таке загальна для всіх тактична ціль? Мені вона бачиться як досягнення умов реалізації черкеським народом права на самовизначення. І йти всім разом потрібно до досягнення цієї мети. Адже реалізація права на самовизначення здійснюється найчастіше паралельно із виборами нової влади.
Лідерові будь-якого руху треба зрозуміти, що він – принаймні поки що – не лідер всього народу. Що його організація – не єдина, а просто одна з ініціатив черкесів. Наскільки вона та її ідеї (Гірська республіка, Федерація, конфедерація з кубанцями, повна незалежність) популярні серед черкесів зможе сказати лише черкеський народ під час перших вільних виборів. Це єдиний шлях для кожного, хто не хоче бути диктатором, а виконавцем волі народу. Якщо він серйозно налаштований на політичну боротьбу та політичну перемогу – він має лише один шлях: забезпечення разом з іншими колегами щодо об’єднання умов для проведення в Черкесії перших вільних виборів, перетворення свого руху на політичну партію та проведення виборчої кампанії, яка забезпечить підтримку цієї партії на цих виборах.
Будь-який інший шлях – це шлях продовження чвар, фактично робота на Кремль і шлях у нікуди, тобто до асиміляції народу та його зникнення.
Потрібно пам’ятати, що ваша організація – це модель вашої майбутньої держави. Недемократичний рух, прийшовши до влади, ніколи не збудує демократичну державу.
Якщо керівник змінюється – організація стає його сектою. Не тримайтеся за крісло, відпустіть віжки. Автора будь-якої ініціативи не критикуйте, не відкидайте, а призначте керівником проекту з реалізації цієї ініціативи. Життєві проекти хоч деякі члени вашої організації підтримають і вони будуть реалізовані, а порожні фантазії та їхні автори тихо забудуться.
Суперечності з іншими рухами породжують спокусу кинути всі свої сили та енергію на боротьбу. Моя порада: не треба цього робити. Треба просто не ініціювати цей «фронт», а у разі його появи за вашою ініціативою – ігнорувати. Просто ця боротьба зв’яже ваші руки та ноги, від позитивної, конструктивної діяльності. Усі її учасники бачитимуть ворогами вже не Путіна та його режим, а опозиціонерів, які мають іншу точку зору. Це буде тільки на руку диктатору – адже для руйнування опозиції практично не потрібно буде втручання ФСБ. Тому вашим правилом – принаймні на цьому першому етапі має стати не «Хто не з нами – той проти нас!», а «Хто не з ними – той з нами!».
До речі, про ФСБ. Широко поширена думка – яка негласно але постійно підтримується самими чекістами – про його всесильність, про його присутність скрізь, де тільки звучить антипутінська думка. Це, природно, у антипутінців-початківців породжує страх, вони самі себе починають обмежувати. Обережність звичайно потрібна, але у путінських «майстрів плаща та кинджала» немає ніякої всесильності та суперпрофесіоналізму. Давайте просто згадаємо їх дурні провали з залишенням слідів отруйних речовин у салонах літаків, нижній білизні. Або про вбивство Зелімхана Яндарбієва в Катарі, коли місцеві поліцейські розкрили «суперагентів» та заарештували їх протягом кількох годин. Тобто, повторюю, обережність потрібна, але такою мірою, щоб вона не була власноручно одягненими на себе наручниками, які паралізують нашу діяльність.
Завершуючи, ще раз наголошую: у народів, колонізованих Москвою, немає вибору. Кремль своєю геноцидною та агресивною політикою залишив їм один вибір: або боротися за визволення, перемогти та жити – або зникнути.
Українці з вами – і так завжди було. Нагадаю слова Тараса Шевченка у поемі «Кавказ», написаній майже 200 років тому та присвяченій вашій боротьбі проти російських загарбників «Борітеся, поборете – вам Бог допомагає!». Вони актуальні й досі.
Павло Жовніренко, голова Центру стратегічних досліджень (Київ, Україна)»
