Багато моїх одноплемінників, як і раніше, відкидають ідею про незалежність Калмикії від Терористичної Організації під назвою «Російська Федерація». У них виникає когнітивний дисонанс при словах «свобода і незалежність», коли зустрічаються з тими, хто не підтримує їх наратив, що Республіка є дотаційним регіоном, не бажаючи напружити свої мізки про причини цієї проблеми. На їхню думку, населення у розмірі 270 тис. осіб не має жодних шансів збудувати свою незалежну державу від Московії. Виходить, що калмики перейняли від руzzких рабів ідеологію про те, що цар, неважливо ким би він не був, знає чудово як жити своїм холопам. Ладно руzzкі, котрі століттями були рабами і визнавали лише батіг і пряник, але що відбувається з гордим ойрат-калмицьким народом, який у всі часи прагнув мати свою незалежність? Питання, звісно, риторичне. Мене тут розумники намагалися переконати в моїй неправоті, що нібито калмицькому хану Аюке доводилося зважати на російських царів, абсолютно не розбираючись в історії свого народу і повністю приймаю ту саму сфальсифіковану історію Держави Російської.
А тим часом калмицьких чоловіків знову і знову використовують як гарматне м’ясо у злочинній війні проти України, а саме населення Республіки по вуха закредитоване, відрізане від питної води та вічна проблема з електрикою. Виходить, що ніхто нічого не бачить і всіх все влаштовує. Чиновники як обкрадали свій народ, так і продовжують це робити. Але чомусь мало кому на думку спадає, що всі податки, які справно виплачують жителі Калмикії, а насправді це можна назвати грабунком, природні ресурси, все витікає до Москви, столиці Тюрми Народів. Тобто, нехай медицина, освіта та економіка руйнуються, але москвичі мають жити краще, ніж усі національні республіки.
Слово «Республіка» має на увазі вільну незалежну державу зі своїми законами, де народ почувається господарем на своїй землі, не турбуючись за майбутнє своєї рідної мови, звичаїв і традицій. Однак чи сам калмицький народ відчуває подібні почуття? Скоріше ні, ніж так. Погоджуся, що основне населення Калмикії складають калмики, але ситуація з перерахованими вище проблемами змушує молодь залишати рідну землю в пошуках кращого життя. У результаті, калмицька мова перебуває на межі зникнення, місцеві ентузіасти докладають зусиль, щоб зробити її популярною, але далі справа не заходить, оскільки московити роблять все можливе, щоб вона була і зовсім була втрачена.
Давайте поміркуємо: «Якщо Республіка Калмикія була б вільною державою, то знав би кожен житель свою рідну мову, історію, звичаї та традиції, якими століттями передавалися з покоління до покоління?» Відповідь сама напрошується: БЕЗУМОВНО! Уявімо таку ситуацію: Приходить ворог до Республіки Калмикія і забороняє вільному народу говорити своєю мовою, сповідувати свою релігію, дотримуватися своїх звичаїв і традицій. Натомість він насаджує свою мову, свою культуру та традиції, тим самим прищеплюючи колись волелюбному ойрат-калмицькому народу свій рабський менталітет. Чи є це порушенням людських прав та злочином? Звісно! А у разі непокори та опору насильно депортований зі своїх рідних місць у холодний Сибір, а територія скасовується та ділиться між сусідніми регіонами. Саме так забувається все рідне, а нове покоління виростає інфантилами, яким все одно, що відбуватиметься з їхнім народом, головне, щоб вони чудово розмовляли мовою окупантів та агресорів та любили їхні берізки.
Ойрат-Калмицький народ просто повинен бути вільним і незалежним від Рашки, якщо дійсно хоче, щоб мова і традиції збереглися і могли передаватися від своїх предків до нащадків. Поки що я спостерігаю протилежне. На жаль, живучи за кордоном у вільних демократичних країнах, чимала частина представників мого народу є заручником руzzкого світу і тим самим всіляко кричить про те, що незалежність Калмикії не потрібна. Типу, нехай залишається у в’язниці народів, при цьому бажаючи своїй Республіці прекрасне і світле майбутнє у вигляді кредитів, нестачі питної води та втрат населення шляхом загибелі на чужій землі з благословення руських шовіністів.
