Наприкінці 1980-х Віталій Скойбіда був членом Демократичного Союзу. У 1990-1993 роках був депутатом демократичної Ленради. Після цього ще десять років залишався активістом російського демократичного руху. 2004 року під переслідуванням влади змушений був перебратися до Грузії. Примикав до руху прихильників Михайла Саакашвілі, брав участь у сутичках із проімперськими «тітушками». Рішуче підтримав українську Революцію Гідності. Коли у 2022 році розпочалася повномасштабна війна, приїхав до України, вступив до Добровольчого українського корпусу Правого сектору. Кілька місяців провів на фронті. Член Виконавчої ради З’їзду народних депутатів. Сьогодні Віталій Валерійович розмовляє із «АБН».
– Путінська війна проти України багато «обнулила». І за десятиліття «гібридного» вторгнення, і тим більше за два фронтові роки. Але все ж. Ви, багаторічний активіст демократичного руху, можете відповісти за своїм досвідом: чому не вдалося перетворити Росію на вільну і миролюбну країну, як мріялося третину століття тому? Чому тоталітарно-імперські сили знову одержали гору?
– Можливо, вас трохи здивує те, що я скажу. Я добре знайомий із «активістами демократичного руху» в Росії. З багатьма дружу досі. Але мені не дуже подобається, коли мене зараховують до якогось узагальненого кола «активістів демократичного руху» . Як у колекції ентомолога, приколото на шпильку між жуками з УПС та черв’ячками з «Яблука»; ліворуч Шендерович, справа якась Соболь… Ні, я не в цьому альбомі.
Коли мене ще в дев’яності запитували про політичну приналежність, довелося коротко сформулювати: «Я не демократ, я антикомуніст». І нині прошу не змішувати мене з табуном рожевих поні. Я антикомуніст, антипорадник, антипутініст, антирашист. Індивідуаліст, правий лібертаріанець, республіканець, класичний ліберал. Демократія для мене – інструмент, а не самоціль. Я нормально ставлюся до Піночета та Франко, до тих, хто силою зупинив червону чуму більшовизму. І зовсім не проти підлікувати хвороби сьогоднішньої демократії. Новими виборчими цензами. Не найдемократичнішими перехідними періодами – від тоталітарних диктатур до нормального життя. Вважаю, що РФ чекає жорстка денацифікація та демілітаризація. Самозваний «Третій Рим» отримає те саме, що свого часу «Третій Рейх».
Після цього невеликого вступу простіше відповісти на запитання. Перетворення у Росії не вдалося тому, що тоталітарно-імперські сили були жорстко зачищені. Ні люстрації, ні справжнього суду над КПРС та КДБ. Злочинці уникли покарання. РФ було оголошено «правонаступницею СРСР». Відмита свиня одразу обрушилася в кривавий імперський бруд. «Проксі-війни» в Абхазії, Південній Осетії, Придністров’ї, допомога «братській» кубинській диктатурі та кривавому Мілошевичу, перші наміри у бік коси Тузла, перша неоімперська війна в Чечні. Все це прийшлося на ельцинський період, на часи активістів демократичного руху. Дехто, щоправда, заперечував, але намагався не сильно човен розгойдувати. Результати бачимо сьогодні.
– Замість перетворення російської державності потрібна була її руйнація? Якщо так, які сили в Росії здатні до цього тепер?
– Моя думка: переформатувати РФ на нормальну мирну країну цивілізованого світу неможливо на її нинішній території. Величезна протяжність, різні регіони, народи, релігії, культури, економічні орієнтири. Утримати в єдиних межах реально лише через найжорстокішу диктатуру, насильство всередині та агресію назовні. Звідси москвоцентричність, роздутий силовий апарат, темнобісна ідеологія, «пропаганда, що об’єднує». Тиранія, рабство, холуйство. Параноя загальної підозрілості та пошуку ворогів.
Розірвати замкнене коло можна лише через перехід Росії у формат Конфедерації. А краще – через поділ на кілька незалежних держав. З повним національним самовизначенням. Включаючи самовизначення росіян, які в окупованій чекістами РФ намертво позбавлені етнічної суб’єктності та національної державності, використовуються як будматеріал та гарматне м’ясо імперії.
Здійснити цей історичний поворот здатні національно-визвольні рухи, зокрема здорові сили російських націоналістів. Авангардом російського національного руху виступає сьогодні Російський добровольчий корпус.
– Антиімперська боротьба народів перейшла у пряме військове протистояння. Україна здатна захистити себе, повернути захоплені землі. Але далі? Як буде приборканий «кремлівський звір» – ззовні чи зсередини? Чи зроблять це російські добровольчі формування та партизанський рух? Що ви можете про це сказати з урахуванням особистого досвіду збройної боротьби?
– Приборкати кремлівського звіра можливо зусиллями всього цивілізованого світу. Це і Україна, що бореться, і Рамштайнська коаліція, і країни, що безпосередньо межують з РФ, і Європа, що прокинулася… Божевільний путлер з ядерною дубиною ломиться в усі двері – гнійник настав час розкривати.
І на Росії, звісно, зустрічаються нормальні люди. Але норма – це не тільки розуміння (що розуміють багато, мало роблять). Норма – це опір. Вона і породжує російські добровольчі батальйони на фронті, всі види підтримки ЗСУ, партизанський рух та бойове підпілля.
Якщо ж казати про мою службу в ДУК ПС… Українці, грузини, росіяни, білоруси – разом проти путінської фашистської диктатури. Бійці-побратими, Міжнародний Легіон із десятків країн світу. Яскраве різноманіття культур, взаємоповага та взаємопідтримка в єдиній справі – зупинити та розгромити спільного для всіх смертельного ворога. Ось – чудова модель та майбутніх відносин країн-сусідів. Поважають один одного та дружні один до одного.
– Ви учасник російського З’їзду народних депутатів. Розкажіть коротко про місце СНГ у спільній військово-політичній боротьбі? Що вже робиться, що планується? Чи взаємодіє СНД із російськими добровольцями та партизанами? Які методи боротьби проти путінської тоталітарної імперії ви вважаєте зараз найефективнішими?
– Як делегат СНД та член Виконавчої ради я беру участь у виробленні законів затяжного перехідного періоду. Ці акти призначені для запровадження на територіях Росії, що звільняються від путінського режиму. СНД налагодив конструктивну взаємодію із Легіоном «Свобода Росії».
– Російська політеміграція створила кілька центрів: Вільнюський, Берлінський, Празький… Чому ви обрали саме Варшавський – СНД? У чому його переваги?
– Перевагу СНД у порівнянні з іншими майданчиками я бачу саме в тому, що З’їзд першим – і поки що єдиним з опозиційних об’єднань – співпрацює з силовим опором. Переконаний: після 24 лютого 2022 всі ненасильницькі форми вичерпали себе. Мирний (і смирний) протест стало нема до кого звертати. Чекістські карателі та кати розуміють тільки силу, тільки вогонь та сталь. Визволення Росії – це військовий розгром путінської РФ. Бійцями ЗСУ, російськими фронтовиками-добровольцями, партизанами та підпільниками.
– Становище в РФ стає все жорсткішим і похмурішим. Як бачимо, правлячий режим робить ставку не на вибіркові репресії, але в відкритий терор. Після 22 березня ситуація видається різко зміненою.
– Трагедію у «Крокусі» я особисто оцінюю як спільні зусилля двох сил пограничного зла путінських силовиків та ігілівців. Вони, як то кажуть, знайшли один одного. Нерозлучні вороги, закляті друзі. Спаяні звірствами у Сирії, а тепер і в Росії.
Важко поки судити, чи була це скоординована дія або використання одних іншими. Друге швидше. Так чи інакше, результат добре відомий. Де з’являється хоча одна з цих сил, неминучі кров, страждання, жертви. А якщо вже збігаються обидві…
Цілком очевидно: путіністам потрібно було щось брудно-криваве, щоб звинувачувати Україну. При тому, що Україна і на третьому році страшної війни не б’є по цивільними об’єктах, мирному населенню. Російські добровольці заздалегідь попереджають мешканців Білгородської та Курської областей: залиште зону бойових дій чи знайдіть укриття. Кремлівський агресор зносить мирні міста, бомбардує свої ж села. І натягують на глобус свого антиукраїнства сову ІДІЛ, що лопається.
Можливо, так і планували спочатку. Але щось пішло не зовсім так.
Війна увійшла у фазу важку та в’язку. Шлях до перелому – максимальне перенесення військових дій на територію РФ. Зараз вони б’ють Одесою, Харковом, Києвом – нехай відбиваються в Білгороді, Самарі, Москві. Українські дрони та ракети – з військових баз та НПЗ. Заходи російських визвольних формувань у прикордонні регіони. Партизанські удари зсередини по всій довжині військово-транспортної та енергетичної інфраструктури РФ. Нинішні рейди ЛСР, РДК, Сибірського батальйону як відтягують сили противника, а й сигналізують про можливості збройної боротьби з режимом. Це важливо для тих, хто готовий приєднатися.
– Вам відомо, що традиційний Антибільшовицький блок народів відтворено як Антиімперський блок народів – Фронт АБН. Ідейний та організаційний центр за фактом базується в Україні. Але осередки АБН діють і в Грузії, і в Росії… Чи уявляєте ви шляхи та методи конкретної співпраці?
– Я сказав би: бачу майбутню Співдружність Переможців Мордора. Щодо конкретики – вище вже сказано про добровольче бойове формування як моделі відносин між нашими країнами та організаціями. Ліберал розуміє значимість національної державності та готовий співпрацювати з націоналістами.
І так – мені дуже симпатична ідея Інтермаріуму. Єдиний східноєвропейський простір від Балтики до Чорномор’я. Влаштованого за принципами свободи та солідарності. Але це вже окрема тема. На майбутнє, до якого треба дожити. А щоби дожити – перемогти.
Розмовляв Роман Анті
