Громадські діячі Північного Кавказу розкритикували новий підручник Мединського з історії для старших класів. Приводом став абзац про сталінські депортації народів. Низка організацій вимагають заборонити або переписати підручник. Міносвіти поки не коментувало скандал. Речник парламенту Чечні Магомед Даудов заявив: відомство пообіцяло йому переписати главу про депортовані народи. Про таку ж обіцянку Міносвіти повідомив і голова Карачаєво-Черкесії Рашид Темрезов.
Представники репресованих народів як на Кавказі дивляться історію репресій інакше, ніж автори нових підручників.
Підручник Мединського-Торкунова і раніше викликав критичні відгуки з боку низки істориків та правозахисників, які дорікали авторам за тенденційність. Але перший публічний скандал у зв’язку з книгою виник після того, як на Північному Кавказі звернули увагу на уривок «Посібники окупантів» про колаборантів часів Другої Світової війни.
«На підставі фактів співпраці з окупантами карачаївців, калмиків, чеченців, інгушів, балкарців, кримських татар ДКО (Держкомітет з оборони) у 1943–1944рр. ухвалив рішення ліквідувати державні утворення цих народів усередині СРСР і піддати їх колективному покаранню — насильницькому переселенню (депортації) до східних регіонів країни, — йдеться у підручнику. — В результаті було репресовано не лише бандитів та посібників ворога, а й безліч безвинних людей. Переселенцям довелося пережити багато бід та поневірянь. Справедливість щодо них було відновлено після 1953 року».
Згадка «фактів співпраці з окупантами» викликала обурення низки представників репресованих народів.
Так, глава Російського Конгресу народів Кавказу (РКНК) Алій Тоторкулов вважав, що випуск підручника зі старим наклепом сталінських часів завдав чергової образи мільйонам громадян Росії. «Ми знаємо справжню історію та справжні, злочинні мотиви депортації. Хто хоче змусити наших дітей читати про свій народ ганебний наклеп? Запитань багато, і ми навряд чи отримаємо на всі відповіді, але ми вживемо всіх заходів, щоб цей підручник був заборонений!» Він заявив, що має намір звернутися «до всіх можливих інстанцій» для заборони підручника «у такому вигляді».
Інгушський політик колишній мер Магаса Беслан Цечоєв опублікував в інстаграмі відкрите звернення до одного з авторів підручника, помічника президента та колишнього міністра культури Росії Володимира Мединського, в якому назвав текст про депортовані народи «образливим і несправедливим» і закликав Мединського вибачитися.
Цечоєв також заявив, що підготував юридичне обґрунтування для листування підручника та направить його «в інстанції аж до суду». На його думку, тема депортації народів вимагає граничної обережності та акуратності: «Натомість ми бачимо неналежні ярлики і вже багато разів спростовані наклепи проти наших народів. У міністерських кабінетах не завжди розуміють, яку реакцію можуть спричинити такі формулювання». Пан Цечоєв сподівається, що формулювання вдасться змінити.
Інгушський тейп «Цорі» направив голові та депутатам Народних зборів Інгушетії звернення з вимогою створити експертну комісію для оцінки підручника та допустимості його використання в республіці, а також «звернутися до державних та наглядових органів для оцінки розпалювання національної ворожнечі в даному підручнику та призупинення його поширення до виправлення допущених неточностей, щоби такого більше не було».
Керівник інгушської правозахисної організації «Машр» Магомед Муцольгов нагадав, що «депортація народів СРСР була офіційно, на державному рівні, засуджена». Також він зазначив, що закон про реабілітацію репресованих народів має на увазі «реабілітацію культурну, історичну, територіальну тощо. На жаль, закон владою досі не виконано і, відповідно, справедливість не відновлено».
Конгрес карачаєвського народу направив звернення до речників Держдуми та Ради федерації. «У контексті, в якому описуються дії «власівців» та «бандерівців», згадуються цілі народи: карачаївці, балкарці, інгуші, чеченці, кримські татари та калмики. Безумовно, це не може не образити представників депортованих народів СРСР, оскільки сини цих народів хоробро боролися за багатонаціональний радянський народ та цілісність його території», — заявляють в організації.
Там не згодні також із твердженням, що «влада республік Середньої Азії вживала максимум зусиль, щоб налагодити харчування та побут депортованих», і заперечують проти твердження, ніби «у січні 1957 р. було відновлено національну державність балкарського, калмицького, карачаївського, чеченського та інгу. народів»: за версією авторів звернення, «у більшості цих народів національну державність не було відновлено через територіальні суперечки, що виникли після насильницької депортації».
Конгрес вимагає «вилучити тираж підручника… доки не будуть усунуті вищезгадані помилки і не будуть внесені відповідні зміни за участю представників насильно депортованих народів СРСР».
Екс-голова Калмицького регіонального відділення партії «Яблуко» Батир Боромонгнаєв також обурений викладом історичних подій у новому підручнику. «Його зміст майже повністю відповідає ідеології соціалістичної держави приблизно зразка 1960-1970-х років. На сторінці 351 є такий абсолютно радянсько-комуністично-
Батир Боромонгнаєв зазначає, що у цих абзацах про українських борців за свободу та незалежність України та репресовано-депортовані народи суцільні підтасовки та брехня: «У процесі депортацій жоден, як пишуть пропагандони Мединський та Торкунов: «бандит та посібник ворога», не постраждав. Депортували у сибірські січневі морози у вагонах для худоби лише жінок, старих та дітей, чоловіків-інвалідів, адже більшість чоловіків були на фронтах. Знімали з фронтів тих, хто воював проти нацистської Німеччини. У калмиків, наприклад, весь сержантський та рядовий склад відправляли до таборів системи ГУЛАГ на Уралі, де вони зі своїми медалями, орденами та вірою в радянську державу та Сталіна поступово вмирали від голоду, хвороб та непосильних трудових норм.
У Калмикії, до речі, жодного слов’янина-колабораціоніста чомусь не депортували до Сибіру. (За переписом 1939 р. в СРСР проживало 134 тис. калмиків. На спецобліку НКВС у Сибіру 1957 р. перебувало вже 75 тис. осіб. Тобто майже половина населення було втрачено за роки депортації. А скільки не народилося? У роки депортації калмики народжували дуже мало, надто важкі умови життя були: за статистикою практично немає людей калмицької національності цих років народження, за даними секретної доповіді НКВС під час «доставки»/переселення до Сибіру по дорозі померло 15% калмиків. не було відновлено — калмики почали повертатися до Калмикії лише в 1957 р. Третина території Калмицької АРСР досі перебуває у складі Астраханської області.
Батир Боромонгнаєв переконаний, що цей підручник у всіх національних Республіках поки що існуючої «російської псевдофедерації» треба заборонити: «Я вже не говорю про Республіки, де проживають репресовані народи і які були ліквідовані в Радянському Союзі».
Автори підручників, а також Міністерство освіти поки що офіційно не коментують ситуацію. Тим часом речник парламенту Чеченської республіки Магомед Даудов написав у соцмережах, що зв’язався з головою Міносвіти Сергієм Кравцовим та співавтором підручника Володимиром Мединський. За словами пана Даудова, з’ясувалося, що «даний розділ було взято без змін з попередніх видань», і автор «запевнив про готовність упорядкувати його».
«Для всіх, хто переживав на цю тему, хочу повідомити, що створено Робочу групу з числа голів регіонів, народи яких було репресовано, і з нею буде погоджено пропозиції для внесення до зазначеного розділу підручника»,— заявив Магомед Даудов. Раніше повідомлялося також, що «весь тираж підручника, про який я говорю, у нашій республіці за дорученням Рамзана Ахматовича Кадирова вилучено зі шкіл».
Також про зустріч із міністром освіти Сергієм Кравцовим розповів голова Карачаєво-Черкесії Рашид Темрезов. Він посилаючись на Кравцова, стверджує, що виклад історичного факту про депортацію ряду народів СРСР у підручнику історії буде змінено.
«Вже більше тижня над цією темою працює Робоча група, до якої увійшли глави суб’єктів, народи яких були репресовані, і керівництво Міністерства освіти РФ. До автора підручників з історії Володимира Мединського донесено думку глав народів, які були піддані репресіям в СРСР. Він погодився з тим, що главу з цієї теми було взято з попередньої версії підручників без змін. Найближчим часом її змінять і всі пропозиції щодо внесення змін до зазначеного розділу підручника будуть узгоджені з Робочою групою».
Глава Карачаєво-Черкесії Рашид Темрезов висловив свою думку з цього приводу: «Моя особиста позиція — вважаю неприпустимим спотворення історичної правди про репресії, на які зазнали представники цілих народів».
Вчитель історії Леонід Кацва вважає, що формулювання про депортацію народів у новому підручнику «у кращому разі погано написані, у найгіршому — допущені навмисно». На його думку, замовчування або подібні формулювання стосовно історії репресій «провокують скандал» — як це було, зокрема, у 2010 році з підручником вузу «Історія Росії. 1917–2009» професорів Олександра Вдовіна та Олександра Барсенкова. Там було твердження про те, що в роки Другої Світової війни 63% призовників-чеченців дезертували. Після обурення чеченської громадськості експертна комісія вченої ради істфаку МДУ визнала використання підручника «недоцільним». Внести виправлення можна буде лише у нові редакції підручника історії для 10–11 класів, оскільки посібник уже «пішов по школах», зазначає Кацва.
«Визнана помилковою сторінка про депортацію, очевидно, буде видалена з підручника історії, цю проблему, напевно, варто вважати вирішеною, — вважає журналіст Олег Кашин (внесений до реєстру іноагентів). — Але з цією сторінкою римується інша, з того ж підручника — де йдеться про рішення 1955 року оголосити амністію радянським громадянам уже всіх національностей, які були заслані чи відправлені до таборів за співпрацю з німецькими окупантами, тобто за будь-яку роботу на окупованій території. Рішення про амністію в підручнику названо непродуманим, оскільки воно нібито спричинило пізніший реванш неонацистів, у тому числі в країнах Балтії та в Західній Україні. Цей пасаж для членів сімей безлічі сучасних школярів із підручника ніхто не збирається прибирати».
Довідка: У Радянському Союзі депортацій зазнали мільйони людей, проте тотального виселення за етнічною ознакою зазнали 11 етносів: німці, поляки, фіни-інгерманландці, карачаївці, чеченці, інгуші, балкарці, кримські татари, турки-месхетинці, калмики та корейці.
Закон «Про реабілітацію репресованих народів» було прийнято в останній рік існування СРСР – 1991 року.
За матеріалами Поліни Ячменнікової та Олександра Чорних (газета “Коммерсанть”), сайту “Кавказ.Реалії”, а також офіційних звернень та заяв представників Республік.
Примітка: для оперативнішого пошуку інформації підписуйтеся на наш телеграм-канал “Свобода Народам!” https://t.me/ABN_Freedom_for_Nations
Також читайте матеріали сторінки АБН та групи в мережі Facebook
Наш сайт: https://abn.org.uauk/
