Представники вільних і поневолених європейських націй зустрілися в Мюнхені під час вихідних з 30 червня по 2 липня 1967 року і вирішили заснувати Європейську раду свободи (EFC), координаційний орган для організацій, що борються з комунізмом. Конференція обрала виконавчу раду з президентом — паном Оле Бйорном Крафтом; голови пан Іван Маттео Ломбардо, пан Теодор Оберлендер був обраний членом правління.
Пан Крафт був колишнім міністром закордонних справ Данії, колишнім віце-президентом Європейської ради та членом парламенту Данії.
Колишній міністр пан Ломбардо був колишнім міністром зовнішньої торгівлі Італії, колишнім генеральним секретарем Італійської соціалістичної партії та віце-президентом Асоціації Атлантичного договору. На конференції Interdoc (Міжнародний центр документації та інформації, Гаага) у Нордвейк-ан-Зеє, Нідерланди, у березні 1968 року він виступив на тему «Збройні сили в психополітичному протистоянні між Сходом і Заходом». Говорячи про «Відповідну ситуацію в Італії», він зазначив у рубриці «Психологічний вплив радянської військової влади»: «Варто згадати тут вислів радянського генерала Свєтчіна з Військової академії Москви, коли він розкривав Леніна. Коментарі до афоризмів Клаузевіца: «Завдання Червоної Армії полягає в тому, щоб струсити дерево, що приносить уже гнилі плоди». Interdoc була державно-приватною мережею для проектування світогляду в громадянському суспільстві на підтримку інтересів Заходу (свобода, демократія, антикомунізм).
Пан Оберлендер був членом Християнсько-демократичної партії Західної Німеччини та колишнім членом Федерального уряду Німеччини з особливою відповідальністю у справах біженців.
У 1967 році в Мюнхені було створено спеціальний інформаційний комітет з головою та членами.
Основними цілями Європейської Ради Свободи до 1991 року були координація та активізація антикомуністичної діяльності в Європі та підтримка справи поневолених народів у Радянській Російській імперії.
