Свобода народам — свобода людині! Цей універсальний, основоположний принцип, заснований на визнанні свободи, як беззаперечної цінності є визначальним фактором справедливого демократичного розвитку суспільства. Мова йде про свободу індивідуальну та свободу колективну, згідно якої кожний народ, кожна нація має право на створення власної держави, а кожна людина має здатність здійснювати дії, які вона вважає необхідними. Цей принцип лежить в основі національно-визвольної боротьби поневолених народів за волю і здобуття державності.
Тим не менше, протягом багатьох століть російські правителі завжди заперечували право поневолених народів боротись за свою незалежність і жорстоко розправлялися із своїми політичними опонентами. Так було в часи Московського царства, Російської імперії, в період СРСР, так залишається і по сьогодні. Владімір Путін, як і його попередники — Єльцин, Андропов, Сталін, Лєнін та інші, не визнає права на незгоду і протест. У сучасному державному політичному утворенні під назвою Російська Федерація панує авторитарний режим. Тут відсутня реальна демократія, свобода слова і совісті, тут поборюється інакодумство і переслідується опозиція, а усіх незгодних кидають до в’язниці.
Тригером для зростання політичних переслідувань стало повномасштабне вторгнення путінських військ в Україну. Війна стала додатковим інструментом для кремлівського диктатора для розправи із опонентами. Від лютого 2022 року значно зросла кількість кримінальних справ, у яких головним злочином кваліфікуються виступи проти військової агресії в Україні: громадські акції, одиночні пікети, дописи у соціальних мережах або розмови на кухні.
За підрахунками незалежного правозахисного проекту «Підтримка політв’язнів. Меморіал», який збирає, вивчає та систематизує інформацію про незаконні кримінальні переслідування з політичних мотивів на території Російської Федерації, на середину 2024 року загальний список політичних в’язнів Кремля складає понад тисячу осіб. Політв’язнями в сучасній Російській Федерації є дуже різні люди. Серед них є ті, хто переслідується за «політичними» статтями Кримінального Кодексу, а є хибно звинувачені у кримінальних, не політичних злочинах. Є громадські та політичні активісти, які переслідуються за свою діяльність, а є ті, хто потрапив за грати за участь у науковому обміні інформацією чи репост у соціальній мережі. Серед політв’язнів значна частина тих, хто зазнав переслідування через свої релігійні погляди.
Є люди, які буквально стали заручниками, тобто позбавлені волі тому, що відмовилися звести наклеп на інших або для того, щоб вплинути на їхніх рідних та близьких, а є й зовсім випадкові жертви державного репресивного механізму.
Серед політв’язнів багато стійких борців, чия мужність у важких умовах неволі, а іноді й під тортурами, викликає повагу. Більшість із них — це ті, хто засудив збройну агресію Кремля і підтримав Україну.
Особливе місце у цьому списку займають представники національно-визвольних рухів поневолених народів. Це активісти із Північного Кавказу (Чечня, Інгушетія, Дагестан), Ідель-Уралу (Башкортостан, Татарстан, Чувашія, Марій Ел), Далекого Сходу (Саха-Якутія), Бурятії, Хакасії, Ойрат-Калмикії та інших регіонів.
І саме останні і є реальними політичними в’язнями Путіна. Адже, окрім вимоги зупинити війну, вони проголошують ідею права власних народів на самовизначення та свободу, тобто відділення від Росії. А це найбільше лякає кремлівського вождя. Путін прекрасно розуміє, що після виходу на волю, вони отримали б усі шанси очолити національно-визвольну боротьбу своїх народів. Саме тому він не пропонує їх до існуючих “списків на обмін” в’язнями чи полоненими, намагаючись знищити їх морально і фізично за тюремними гратами.
На початку серпня 2024 року Антиімперський Блок Народів у своєму Зверненні до лідерів західного світу та правозахисників наголосив на необхідності боротьби за звільнення політичних в’язнів Кремля, які є лідерами та активістами національно-визвольних рухів поневолених народів. Було сформовано список найзапекліших ворогів та опонентів російського лідера, які переслідуються або перебувають в ув’язненні. Це, в першу чергу, Зарема Мусаєва, Алтан Очіров, Наталія Філонова, Айхал Аммосов, Айрат Дільмухаметов, Парвінахан Абузарова, Фаіль Алсинов, Александр Габишев, Заріфа Саутієва, Міхаіл Афанасьєв, Азат Міфтахов, Раміля Саітова, Рустам Фарарітдінов та інші політичні в’язні Кремля.
Історії їхньої боротьби, супротиву та поневірянь різні, але їх усіх об’єднує те, що вони постраждали у боротьбі за правду, справедливість і право на свободу.
Важливо, щоб цивілізований світ знав ці імена і усвідомлював необхідність докладати максимальні зусилля для їхнього звільнення, як і для визволення їхніх волелюбних народів з під московського ярма.
