5 березня – день, коли загинув Роман Шухевич, легендарний головнокомандувач Української Повстанської Армії (УПА). Це людина, яка не просто воювала за Україну, а жила цією боротьбою до останнього подиху.
Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові у родині інтелігентів. У молодості він брав активну участь у національно-визвольному русі, перебував у ОУН, боровся проти польської влади, а потім і проти окупантів — спочатку німецьких, а згодом радянських. У 1943 році він очолив УПА і перетворив її на потужну силу, яка тривалий час давала відсіч Червоній армії та НКВС.
Совєти ненавиділи Шухевича. І боялися. Він був не просто командиром, він був символом боротьби за незалежність. Його партизани завдавали точкових ударів по ворогові, знищували важливі об’єкти і йшли, залишаючись невловимими.
Але Шухевич був не лише воїном. Він чудово грав на фортепіано, професійно займався спортом, а до війни працював успішним підприємцем. Однак, коли настав час обирати — життя чи боротьбу — він без вагань обрав друге.
5 березня 1950 року, коли радянські спецслужби оточили будинок під Львовом, де він переховувався, Шухевич не здався. Він прийняв бій і загинув, не давши ворогові задоволення взяти його живим.
Сьогодні Роман Шухевич — одна із найзнакових постатей в українській історії. Для одних він герой, для інших — страшний кошмар, який через десятиліття викликає ненависть у нащадків НКВС. Але факт залишається фактом: він боровся за Україну і його ім’я вписано в історію назавжди.
Данііл Козачок
