Жага до незалежності, величезне бажання бути вільними ніколи не зникала з пам’яті та характеру татарського народу. Тому не дивно, що в моменти історичних переломів у країні татари піднімалися на боротьбу за свою свободу. Одним із останніх прикладів в історії проголошення Незалежності татарським національним рухом було у 90-ті роки.
Одне з найважливіших і стратегічно важливих питань перебудови 90-х стався 21 березня 1992 року. У Республіці Татарстан провели референдум — найважливіший інститут прямої демократії. Спрацював механізм «від зворотного», тобто потенціал, що накопичився за майже 500 років поневолення московською імперією, і бажання захисту історичного права на відновлення своєї державності, вийшов назовні.
Референдум 21 березня 1992 року був безпосереднє бажання народу на правотворчість. Татарський народ прийняв бажання брати участь у суспільно-політичному житті прийняття рішень, важливих для держави та для кожного окремого громадянина.
Ми пам’ятаємо і вдячні лідерам національного татарського руху, які відіграли основоположну роль у становленні суверенітету «майбутньої Республіки Татарстан»: Марату Мулюкову, Фаузії Байрамовій, Даміру Ісхакову, Абдулбару Файзрахманову, Рафаелю Хакімову, Айдару Халіму, Габдуллі Галіуллі, Аміру Махмутову, Закі Заінулліну, Гульзаді Сафіулліній, Фану дас Сафіуллін, Джаміль Сафіуллін, Рафіс і Нафіс Кашапови, Зіннур Агліуллін, Вафіра Гіззатулліна, Зухра Айсіна та багато інших.
На легітимному Референдумі 1992 року, де понад 61 % населення Республіки Татарстан проголосувало «за» створення власної, незалежної держави, були:
⦁ представники від Конгресу Америки Майкл Оукс та Джон Файнерті, сенатор Іллінойса Джон Німрод зі США;
⦁ представники з Естонії Петро Волконський, Андрес Мяе, Маті Хінт;
⦁ дипломат зі Швеції Орян Бернер;
⦁ із Великобританії перший секретар посла Річард Брідж;
⦁ представник чеченців Іса Арсаміков;
⦁ представник української організації РУХ – Петро Микитович Перепуст.
Усі підтвердили якісність та чесність проведеного Референдуму. Що є організуючим принципом суверенітету у відносинах. Результат референдуму 21 березня 1992 року зафіксовано Гельсінською крмісією США ( https://www.csce.gov/…/report-tatarstan-referendum…/ )
Прийняте на референдумі волевиявлення народу було підкріплено обізнаністю з цього питання і суттєво вплинуло на оголошення Татарстану суб’єктом міжнародного права. Інформацію на весь світ про референдум у Татарстані та про його підсумки повідомляли: “Нью-Йорк Таймс”, “Вашингтон Пост”, “Гардіан”, “Юропіан”, “Тайм”, “Файнешл таймс”, “Фігаро”, “Паїс”, BBC, “ABC”, “CNN”.
Ідея та одна з головних цілей татарського національного руху — відновлення незалежності Татарстану, якого ми чесно та легітимно досягли у 90-х роках, живе і зараз. Ми стоїмо на захисті прогресу, демократії та суверенітету та для більш ефективного та сильного протистояння колоніальної Московії, нам необхідно об’єднуватись у нашій боротьбі за незалежність.
Вітаємо татарський народ і татар зі знаменною датою в новітній історії Республіки Татарстан!
З повагою,
Аїда Абдрахманова – заступник прем’єр-міністра Уряду Незалежного Татарстану у вигнанні з національних та релігійних питань;
Віл Мірзаянов – почесний радник Уряду Незалежного Татарстану у вигнанні;
В’ячеслав Сівчик – почесний консул у Білорусі Уряду Незалежного Татарстану у вигнанні;
Дмитро Кузнєцов – представник Уряду Незалежного Татарстану у вигнанні у Фінляндській Республіці.
