5 липня 1993 року було проголошено Уральську Республіку — це унікальний історичний прецедент, коли цілий регіон Росії, у рамках закону та за підтримки більшості населення, вийшов з-під контролю Москви і став самостійним державним утворенням.
Все почалося після розпаду СРСР. З ініціативи місцевої влади було навіть виготовлено “уральські франки”.
На референдумі 25 квітня 1993 року 83,4% жителів Свердловської області висловилися розширення прав регіону рівня республіки. Це рішення дало старт політичному процесу, що призвів до:
• проголошення Уральської Республіки 5 липня 1993;
• затвердження власної Конституції 27 жовтня 1993;
• призначення виборів голови та парламенту Уральської Республіки на 12 грудня 1993 року.
Проте вже 6 листопада президент Єльцин підписав указ про розпуск обласної Ради, а 10 листопада — указ про відставку губернатора Едуарда Росселя. Всі інститути Уральської Республіки були знищені за лічені дні.
Сьогодні цей прецедент залишається важливим уроком. Він показав, що навіть у Росії, в російськомовному регіоні, можливий рух за незалежність — якщо народ має волю, а еліти — рішучість, тоді був найближчим до того, щоб стати вільною, самостійною республікою.
Уральська Республіка не відбулася не тому, що була приречена, а тому, що Москва злякалася. Злякалася, що вільна Уральська Республіка стане прикладом для інших регіонів Росії.
Сьогодні коли Москва знову душить регіони, забирає ресурси, нав’язує нікому не потрібну імперіалістичну війну в Україні, ідея Уральської Республіки звучить як нова реальність.
Після краху імперії Уральська Республіка матиме другий шанс — і він обов’язково стане успішним, якщо право на самовизначення знову опиниться в руках уральців, а не московських чиновників.
Уральці мають повне право жити самостійно у своїй вільній державі — незважаючи на Москву.
Уральська Республіка обов’язково відновить свій суверенітет і стане демократичною, благополучною державою на постросійському просторі.
Марат Ахмеров
Facebook 
