Литва між двома війнами. Перша Литовська Республіка

У 1918 році, на руїнах Першої світової війни та розпаду імперій, Литва проголосила незалежність. Цей період став першим у XX столітті часом, коли литовці могли самостійно визначати долю своєї держави. Міжвоєнна доба — це 22 роки інтенсивного державотворення, економічного зростання, культурного розквіту та складної боротьби за збереження суверенітету. Литва стикалася з численними викликами: війною з Польщею за Вільнюс, міжнародним невизнанням деяких кордонів, внутрішньою політичною нестабільністю, а згодом — авторитарним режимом. У 1926 році в результаті перевороту до влади прийшов Антанас Сметона, який став центральною фігурою міжвоєнного періоду. Його правління означало стабільність, але також і згортання демократичних процесів. Попри всі труднощі, Литва активно розвивала свою інфраструктуру, освіту, пресу, науку й культуру. Столиця Каунас, тимчасовий центр держави, перетворилась на символ модернізму та національного підйому. Проте тиск великих держав — СРСР і нацистської Німеччини — посилювався. Після підписання пакту Молотова-Ріббентропа в 1939 році доля Литви була вирішена без її участі. Влітку 1940 року радянські війська окупували країну, і Литва втратила свою незалежність на десятиліття. Це відео — про те, як литовці творили власну державу в епоху непевності, як будували суспільство, культуру та ідентичність, і як ця епоха завершилася однією з найбільших трагедій у національній історії.