24 березня ми взяли участь у події, яка без перебільшення закладає фундамент нової політичної реальності. У стінах литовського Сейму відбулася перша офіційна зустріч Тимчасової групи зі зв’язків із поневоленими народами Росії з лідерами національних та регіональних рухів.
Це не просто протокольний захід. Це створення прямого майданчика для тих, хто бачить майбутнє своїх регіонів вільним від імперського тиску. Ми зібралися, щоби голоси наших народів нарешті зазвучали з високої європейської трибуни.
Дискусія була гранично конкретною. Кожен учасник представив не лише біль свого народу, а й чітку стратегію дій:
Черкеський національний рух (World Circassian Agency): Ібрагім Яганов представив концепцію Волго-Донського Альянсу, підкресливши його колосальну економічну важливість як незалежного транспортного вузла. Разом із Рустамом Хуажовим вони актуалізували питання історичної пам’яті та міжнародного захисту прав черкесів.
Чеченський рух «Єдина сила» (United Force): Лідер руху Джамбулат Сулейманов докладно розповів про активну ініціативну роботу в ПАРЄ та стратегію відновлення державної суб’єктності Чеченської Республіки Ічкерія.
Дені Тепс («Кавказький союз»): Представив суть роботи Союзу – розробку правових моделей регіональної інтеграції та конфедеративного устрою для забезпечення миру на Кавказі.
Олександр Золотарьов (Донський Республіканський Рух): Порушив принципове питання про визнання розказування геноцидом. Без цієї правової оцінки неможливе відновлення політичних прав козацтва.
Джабраїл Мірзоєв (Дагестанський центр): Акцентував увагу на трагедії в Дагестані: «Ми готуємо доповіді для всіх світових майданчиків про примусову мобілізацію, яка фактично є інструментом знищення дагестанського народу».
Раїса Зубарєва (Республіка Саха): Розповіла про те, як планомірно знищується спільне історичне минуле Якутії та Литви, та наголосила на важливості економічного суверенітету регіону.
Анвар Курманакаєв («Ног’ай Ел»): Представив факти про багаторічну політику винищення ногайського народу та боротьбу за збереження національної ідентичності.
Вважаю це важливою перемогою для національних рухів.
Для депутатів Сейму та міжнародних партнерів цей діалог — можливість отримати альтернативну інформацію безпосередньо від представників народів, минаючи кремлівську вертикаль.
Наші цілі зрозумілі:
Підтримка національних рухів та правозахисників.
Пряма інформаційна взаємодія із Європою.
Пошук нових сценаріїв регіональної безпеки.
«Ми більше не об’єкти чужої політики, ми її суб’єкти. Це шлях до свободи, який ми пройдемо разом».
На даному етапі Литва стала головним хабом для національних рухів у Європі, тому знайдуться ті, хто висловить свою критику, але це не погано. Критика дає змогу побачити наступний крок.
