Тридцять третій місяць війни розпочинається з окупації Селідова, удару БПЛА по гудермесському «університету спецназу» та саміту БРІКС. Вибори в Грузії та Молдови демонструють різні підсумки, хоча в обох випадках ці підсумки є відносними. Кремлівська імперія ослаблена, але ще не повалена і загрожує поневоленням народів. Безмежні апетити підганяються черговим розгулом путінферштеєрства напередодні виборів у США.
Чи не час розслаблятися
Днями МО РФ прозвітувала про взяття міста Селидове та населеного пункту Гірник. Тепер перед окупантами відкривається шлях на Курахове, що в перспективі погано позначиться на загальному становищі ЗСУ. На додачу, горбистий Гірник давав українським бійцям можливість стежити за пересуванням путінської орди. Наразі завдання контролю ситуації ускладнюється.
З іншого боку, війська РФ, як і раніше, змушені мати на увазі Курську область, де, за словами Апті Алаудінова, лише завдяки кадировцям українці поки що не взяли обласний центр. Не завжди його словами можна вірити, хоча заяви про масове мародерство з боку путінських бійців цілком правдоподібні. Він нарахував 187 злочинів. Очевидно, статистика є неповною.
Тривають нальоти російських дронів на Україну. У Києві вже забули, коли востаннє прокидалися без повітряної тривоги. Знову житлові будинки, знову дитячі майданчики. Пропонований Кремлем «русскій мір» продовжує смертоносні кроки українською землею.
Загалом не час розслаблятися. Імперія не складе свою голову за помахом чарівної палички, як мріє елітна російська еміграція. Але знищити реально. Вже якщо звалився могутній СРСР, що говорити про криваві дебіли кремлівки сьогоднішньої.
Повсякденність відплати
Партизани ударно відзначили 70-річчя Кенгірського повстання. Путінський неоГУЛАГ втратив низку своїх карателів, включаючи підірваного в Луганську офіцера Дмитра Первуху, який відповідав за безпеку окупантів. Його власну особисту безпеку народні месники поставили під сумнів. Пілот бомбардувальника Дмитро Голенков також тепер не топче землю. Відплата наздогнала його у Супонєвому Брянській області. Полковника спецназу ГРУ Микиту Кленкова ліквідовано в Підмосков’ї. Путінських воїнів потроху привчають до думки, що розплата неминуча.
Повсякденним явищем стали підпали військкоматів, військових аеродромів, Z -автомобілів. У тому ж списку — офіси «Єдиної Росії», один з яких нещодавно палав у Пермі. Вже давно нікого не дивують вуличні побиття аматорів «СВО» та путінського режиму загалом. Особняком стоять події на Північному Кавказі, де антиімперський опір набуває яскраво вираженого національно-визвольного характеру. Убитий 24 жовтня в Чечні розгвардієць не дасть збрехати. На той світ він вирушив після обстрілу вантажної машини. У ході акції поранено ще одного путінського карника.
29 жовтня в Гудермесі після удару БПЛА спалахнула будівля «російського університету спецназу імені Путіна». Хан Чечні заявив, що будівля була порожньою, але це не важливо; на вістря атаки виявився символ імперії, символ тиранії та закріпачення народів. З’явилася версія, що Україна ні до чого, і атаку організували особисті вороги Кадирова, котрі оголосили йому кровну помсту через Wildberries. Передвістя громадянської війни? Версія, безумовно, дуже тішить любителів імперської величі.
У будь-якому випадку, видовище гарне. Сьогодні горить їхній «альма-матер», а завтра загориться сам «спецназ імені Путіна».
Солідарність не йде зверху
Казанський саміт БРІКС продемонстрував неможливість повернення до довоєнної реальності. Залишаються два варіанти: або країни і народи прогинаються під Кремль, одержуючи натомість «русскій мір» із пануванням номенклатури нового типу – або знищують світову вісь зла в ім’я свободи, гідності та розвитку. Генсек ООН Антоніу Гутерріш, перетворившись на ганьбу своєї прекрасної країни, пробирається крізь заслужені плювки. Своїм заїздом до Казані він мимоволі дав світові зрозуміти: потрібна нова система міжнародних відносин.
Кремль давно це усвідомив. Звідси спроби створити через БРІКС аналог РЕВ, тільки тепер з упором на неєвропейські країни (за винятком, можливо, Угорщини, Сербії та Словаччини). Розповіді про дедоларизацію покликані оформити економічний диктат Пекіна та Москви. Вже є провал – індійський лідер Нарендра Моді суворо смикнув за антиамериканську риторику. Трохи менш жорстко, але так само однозначно висловлюється бразильське керівництво. Ні Моді, ні Лулу не запідозриш у прозахідному демократизмі. Але вони не мають наміру перетворювати свої володіння на вотчини «нового СРСР». Та й просто люди осудні.
Саміт провели між двома знаковими датами — Днем пам’яті 15 жовтня, коли вшановуються загиблі під час оборони Казані від військ Івана Грозного, та Днем пам’яті жертв політичних репресій 30 жовтня. Химерні звиви чекістської думки.
Напередодні саміту силовики організували серію облав на татарських патріотів. Під заміс потрапили навіть екоактивісти. Мета зрозуміла: у дні проведення заходу Казань мала порадувати гостей цвинтарним спокоєм. Заборонений зараз у РФ Всетатарський громадський центр вже два роки, як діє в Туреччині. Що не завадило Ердогану відвідати путінський сабантуй. Зайве підтвердження – султани тюркам не допоможуть. Солідарність йде знизу, а не зверху.
Імперія настає
Путінці мріють завоювати весь світ, але насамперед республіки колишнього СРСР. Вибори в Грузії мають великий успіх червоних реваншистів. Протести проти «Грузинської мрії» наразі беззубі. Втім, ще не вечір.
У Молдові ситуація складається на користь антиімперських сил. Майя Санду має високий шанс перемоги у другому турі. Високим, але не гарантованим. На референдумі перемогли прихильники членства в ЄС, але перевага склала менше відсотка.
У США, на перший погляд, путінській номенклатурі ловити нічого: боротьба йде між Камалою Харріс, яка відкрито підтримує Україну, і менш відкритим Трампом, що виражає готовність розбомбити центр Москви. Однак навколо мільярдера згрупувалися люди, відомі путінферштеєрством та антиукраїнством. На них Кремль і розраховує.
Путін цілком щирий, коли каже, що від нього марно чекати поступок та розмінів. Але погрози перемежовуються з нудними сентенціями про «переговори» та «небажання Заходу миритися». Що це таке? Шизофренія диктатора? Здається, ще простіше: присипання пильності. Виграш часу для удару у спину. За давнім звичаєм правлячого режиму РФ.
Останні події підтверджують: імперія йде у новий наступ периметром пострадянських кордонів. Або монстр з’їсть людей, або люди доб’ють монстра. Подібно до того, як вбивав осиковий кіл у могилу комунізму АБН XX століття. Досвід знищення нежиті людство має.
Федір Шапоренко
