“Хороші неруські”. Як «деколонізатори» креслили кордони «пост-Росії» та боролися з імперською оптикою

Учасники останнього у 2023 році Форуму вільних держав пост-Росії  підписали  у Берліні декрет, який, як вони сподіваються, стане орієнтиром для всіх регіоналістських та національно-визвольних рухів. Документ наказує, щоб уникнути можливих територіальних конфліктів при розпаді країни прийняти за основу межі суб’єктів, що існують у Росії. Декрет майже не викликав не суперечок, але без спекотної полеміки в останній день з’їзду все ж таки не обійшлося. Регіоналісти висловили претензії на адресу «З’їзду народних депутатів» Іллі Пономарьова, а представники «Балтійської республіки» (так вважають за краще називати учасники форуму з нинішньої Калінінградської області) посперечалися, хто з них має регіональну ідентичність, а хто ні. Але справжнім фінальним акордом стала заява Олександра Бастрикіна. Вже в п’ятницю, 15 грудня, глава СКР  погрожував  усім спікерам свіжими кримінальними справами. Ніколи ще й досі російські силовики не реагували на діяльність Форуму вільних держав пост-Росії так оперативно.

Дев’ятий Форум вільних держав пост-Росії пройшов одразу на два міста, як і попередній восьмий. 11 і 12 грудня його учасники провели в Римі, а заключна частина, яка зайняла лише один день, відбулася в Берліні 14 грудня. Вона проходила під боком госпіталю «Шаріте», який у Росії відомий насамперед тим, що у 2020 році тут проходив лікування після отруєння  Олексій Навальний .

У федеральній опозиції подібну обставину напевно вважали б знаковою — тим більше якраз у цей час у російськомовному сегменті соцмереж набирала обертів акції «Де Навальний?» — Але у регіоналістів, які зібралися в конференц-залі готелю Aquino, фокус був зміщений на інші проблеми.

Скромний масштаб берлінської частини контрастував із прийомом, який надали форуму італійські політики. У Римі делегати встигли провести один день у Сенаті Італії – верхній палаті італійського парламенту, а другий – у комітеті з міжнародних справ Палати депутатів.

Німецькі політики, здавалося, не виявили до «деколонізаторів» жодного інтересу, але організатор форуму  Олег Магалецький  запевнив кореспондента «Idel.Реалії», що у Німеччині «процес теж йде».

— Тут усі домовленості вимагають більшого часу, але в динаміці річної давності відчувається прогрес. [Інтерес виявляють] представники Християнсько-демократичного союзу, Партії зелених, Вільної демократичної партії, Соціал-демократичної партії — тобто всього центристського спектру… Поки що вони не готові надати нам як майданчик Бундестаг чи Рейхстаг — для німців це питання досить делікатне — але гадаю, це незабаром зміниться, — висловив сподівання Магалецький.

За його словами, з німецьких політиків не готові до діалогу з представниками форуму лише «маргінали» ультралівого та ультраправого спектру. До останніх належить “Альтернатива для Німеччини” (АДГ), яку вже неодноразово  звинувачували  у “роботі” на Росію. Сам Магалецький переконаний, що ці партії є частиною проксі-атаки Кремля на Німеччину.

«ВСЕ РОБИТИМЕТЬСЯ ЧЕРЕЗ МОСКВУ»

Про рівень впливу  Володимира Путіна  на західний істеблішмент на форумі взагалі говорили дуже багато.

Наприклад, один із провідних аналітиків Фонду Джеймстаун  Януш Бугайскі , виступом якого відкрилася берлінська частина форуму, вважає, що одним із прорахунків Заходу став підхід business as usual, який передбачав, що згорнути з демократичного шляху Росії не дозволить високий рівень економічного розвитку.

— Німеччина — добрий приклад. Німеччина намагалася змінити Росію за допомогою економіки, але зараз ми бачимо протилежне: Росія змінює Німеччину за допомогою економіки, — нарікав спікер.

Про те, як Кремль зміг нав’язати Заходу «москвацентричну оптику», у своєму виступі розповів німецький політолог, колишній голова Фонду Генріха Бьолля в Україні  Сергій Сумлінний . Ця оптика, на його думку, довгі роки заважала західним політикам виробити правильне ставлення до війни Росії та України, а надалі, коли дійде до утворення на постросійському просторі нових незалежних держав, вона знову може зіграти на руку Москві.

— Навіть ті люди [у Німеччині], які є проукраїнськими дослідниками, в більшості випадків випадково прийшли в цю галузь, бо починали вони як русисти. Те, що в Німеччині вивчається як «славістика», насправді русистика. Протистояти цьому можна лише аналогічними методами. Довгостроково, широкофронтово, починаючи із створення факультетів україністики чи кафедр вивчення мов народів, що живуть у РФ. Я сумніваюся, що в німецькому МЗС є хоча б одна людина, яка розмовляє татарською чи башкирською. І коли утвориться незалежний Татарстан, то, зрозуміло, туди відправлять тих мідівців, які мають досвід роботи в Москві. Або – у Мінську, – попередив Сумлінний.

За словами політолога, те саме спостерігається не тільки в дипломатичній сфері.

— Уся робота німецьких медіа щодо України робилася через Москву. Офіси німецьких ЗМІ сиділи у Москві. Навіть якщо це були журналісти, критично налаштовані до Путіна, до російської експансії, все одно вони мали велику кількість друзів московських і все одно вони приїжджали в Україну лише у разі якихось екстрених подій. Вони й Росію мало розуміли, а Україну взагалі не розуміли. Якщо вони мали вільний час, вони робили репортажі російською глибинкою. Показували людську сторону великої Росії, романтизуючи Російську імперію. А в Україну вони приїжджали тільки коли в Україні була криза — війна, газові конфлікти… І Україна в очах німецьких глядачів перетворювалася на країну постійної кризи, — підсумував Сергій Сумлінний.

Те саме, попередив політолог, станеться, коли станеться розпад Росії: «Не буде в Казані чи Уфі офісу [німецьких телеканалів] ARD чи ZDF — все робитиметься через Москву». На думку Чесного, до цього виклику необхідно готуватися.

Вимушений залишити Росію через кримінальне переслідування підприємець та блогер  Віталій Гінзбург  доповнив картину: до 24 лютого 2022 року штаб-квартири великих західних компаній, які працюють на українському ринку, теж перебували переважно у Москві.

«ПИШУТЬ, ЩО ПСКОВ БОМБИТИме ТВЕР»

Важливим прецедентом берлінської частини дев’ятого форуму стало підписання його учасниками «Декрету про ключові принципи територіального устрою» — декларації, що регіоналісти та учасники національно-визвольних рухів визнають межі Росії між суб’єктами РФ.

Почасти, пояснив Олег Магалецький, ухвалення цього документа теж виявилося реакцією на москвацентричну оптику Заходу.

— На Заході є страх, що коли Москва впаде, на всій постросійській території розпочнеться Боснія зразка 1994 року. Кремлівські пропагандисти вже буквально пишуть, що Псков бомбардуватиме Твер, а татари – різати башкир, – розповів «Idel.Реалії» організатор форуму.

Магалецький визнає, що розкреслені в Росії межі далекі від ідеалу, але впевнений, що «за всіх сьогоднішніх обставин це — найкраще з найгіршого». Організатор заходу також погоджується, що новий меморандум, як і прийняті раніше форумом декрети про демілітаризацію та денуклеарізацію майбутніх вільних держав пост-Росії, поки що не має жодної юридичної сили, але сподівається, що документ зіграє роль прецеденту і «стане важливим орієнтиром, навколо якого можна вестиме подальший діалог».

— Я впевнений, що більшість держав постросійського простору виникне не з метою побудувати маленьку імперію на базі міфу про історичну справедливість, історичні землі, а з метою побудувати компактне, комфортне суспільство для своїх громадян. Ми сподіваємося методом переговорів, освіти знизити градус. Декрет – точка початку дискусії. Сподіваюся, виникатимуть нові домовленості, угоди, які фіксуватимуть закріплені принципи, — прогнозує Магалецький.

Безпосередньо у залі підпису під документом поставили присутні у представники руху Вільна Інгрія (нині Санкт-Петербург і Ленінградська область РФ), Балтійської республіканської партії (Калінінградська область), Псковської республіки (Псковська область) та Конгресу ойрат-калмицького народу.

Решта учасників, які не зуміли поставити підписи під документом особисто, зокрема представники Татарстану та Башкортостану, пізніше  вітали  його підписання.

«Не протягнена долоня, а дуля»

Тема легітимності майбутніх постросійських держав — особливо у розрізі того, чи процес відокремлення від Росії відображатиме волю більшості жителів того чи іншого регіону — теж хвилювала учасників форуму.

Представник Вільної Інгрії  Максим Кузахметов  запропонував у разі, якщо дійде до регіональних референдумів, ставити «прості та зрозумілі питання».

— Запитавши «Чи ви хочете годувати Москву», відповідь ви отримаєте цілком передбачувану, — навів приклад такого питання Кузахметов.

Член виконкому «З’їзду народних депутатів»  (організації, очолюваної  Іллею Пономарьовим , яка об’єднала за межами РФ головним чином політиків, які мали в Росії досвід роботи в парламентах того чи іншого рівня)  Дмитро Ушацький  запропонував рецепт, який виробив з’їзд: розбудова Росії протягом двох років , що має розпочатися з муніципальної реформи, а регіони, які мають наміри відокремитися від Росії, повинні проводити відповідні референдуми.

З рецептом пономарівського «парламенту у вигнанні» категорично не погодилася представник Конгресу ойрат-калмицького народу  Марія Очир-Горяєва .

— Мене бентежить, що республікам для здобуття незалежності Москва наказує проводити референдуми. І чому у вас є пріоритет муніципальних виборів? — звернулася Очир-Горяєва до Ушацького.

— Наша думка: влада має будуватися знизу. Місцеве самоврядування має бути сильним. Люди все вирішують на місцевому рівні, а потім усі відповідні повноваження передають «нагору», — пояснив завдання муніципальної реформи Ушацький.

— Це троянський кінь. Не протягнута долоня, а дуля, — заперечила представник Конгресу ойрат-калмицького народу, спрогнозувавши, що в регіонах, які взяли курс на незалежність, окремі муніципалітети у разі проведення реформи будуть перетворені на агентів впливу Москви.

Не менші нарікання Очир-Горяєвої викликав і дворічний термін, протягом якого регіони мають «оформитися», тобто вирішити за допомогою референдумів, залишатися у складі Росії чи ні.

— Нам не потрібно оформлятися! Чому коли людина має імперську свідомість, вона навіть не усвідомлює цього, зовсім як алкоголік? Ви кажете, «усі колишні колонії здобувають незалежність» — але чому ви нам хочете диктувати, що робити далі?! Незалежність означає, що нам уже є вісімнадцять років, ми повнолітні. Навіщо проводити ще якісь референдуми щодо законів, придуманих Москвою? Усі, роз’їхались! — емоційно підсумувала промовець.

Проте загалом, за її словами, з усієї московської опозиційної еліти, яка «профікувала» за рахунок суб’єктів РФ, Ілля Пономарьов стоїть найближче до інших регіонів.

— Якщо ви визнаєте нас повнолітніми хоча б, у вас буде багато послідовників, — запевнила Ушацького Очир-Горяєва  (під «вами» розумівся, зрозуміло, весь «парламент у вигнанні» Іллі Пономарьова) .

А от у представника Балтійської республіканської партії  Вадима Петрова  знайшлися претензії вже особисто до Дмитра Ушацького. Калінінградський регіоналіст  (сам він виступає проти назви Калінінградська область, віддаючи перевагу назвам «Балтійська республіка» або «Янтарний Край»)  звинуватив делегата пономарівського з’їзду в спробі «плагіату».

ЯК УЧАСНИКИ ФОРУМУ «ДІЛИЛИ» «ЯНТАРНИЙ КРАЙ»

Незадовго до форуму Ушацький анонсував створення руху “Балтійська республіка”. Петров сприйняв це як експансію з його територію.

— Ми ніяк не конкуруємо із вашою шановною партією, — спробував запевнити Петрова Ушацький.

– В інший край, будь ласка! – категорично відрізав регіоналіст.

Ушацький наполягав, що теж має повне право ділитися своїми поглядами на майбутнє нинішньої області Калінінграда як її житель  (велику частину життя він провів у Санкт-Петербурзі, там же обирався як мундеп, але останні кілька років встиг пожити в Калінінградській області і остаточно залишив країну після повномасштабного вторгнення РФ в Україну у лютому 2022 року) .

— Ви не мешканець цієї території! – Заперечив Петров.

— Я житель цієї території, — повторив Ушацький.

Після суперечки кореспондент «Idel.Реалії» поговорив з обома її учасниками в кулуарах і запитав у Петрова, чому він не вважає Ушацького місцевим.

— Ушацький має в регіоні власність, але не більше. А ментальність місцевих жителів така, що вони почуваються насамперед мешканцями Бурштинового краю, а не росіянами. У нас кажуть: «У Росію поїхати». Я так сам казав, коли там мешкав. І приїжджі з Росії дивувалися: “Ви якісь не росіяни, ви якісь дивні… Якісь європейці”. Ми й почуваємось нацією з балтійською ідентичністю. Як, наприклад, Литва.

— Тобто той, хто не народився і не прожив більшу частину життя в «Бурштиновому краї», не може, на вашу думку, бути носієм цієї особливої ​​ідентичності?

— Мешканці материкової Росії є різні. Деякі люди проходять процес інтеграції, деякі ні. Останні до нас привозять свою радянську ментальність. Наразі ставленик Москви [губернатор Калінінградської області Антон] Алиханов вирішив забрати депортованих з Латвії та Естонії російськомовних жителів (тих, хто не здав мовні тести) собі. Нам ці радянські люди не потрібні. Вони мали громадянство Росії та посвідки на проживання у Латвії та Естонії — але так і не інтегрувалися у суспільство за десятки років. Вони просто привезуть нам радянську ментальність, проти якої ми боремося.

— Ушацький, на вашу думку, теж недостатньо інтегрований?

— Його ніхто не слухатиме, він не місцевий. Щоб ви розуміли, у відсотковому співвідношенні місцевих [у Калінінградській області] десь 60 відсотків від мільйона жителів, тобто 600 тисяч.

У розмові з кореспондентом “Idel.Реалії” Дмитро Ушацький повторив, що не розуміє суті претензій Вадима Петрова.

— Ми із колегами-земляками з Калінінградської області запустили в інтернеті дискусійний майданчик «Балтійська республіка». Наше завдання – знайти однодумців, ініціювати дискусію щодо подальшої долі регіону. На ідею такого майданчика нас наштовхнула конференція «Вільної Інгрії», де я побував у листопаді в Ризі. «Вільна Інгрія» не має начальників, не має партдисципліни, але є вільний обмін думками. І спільні цілі – побудова незалежної республіки. Мені подобається такий горизонтальний формат, без начальників.

— На думку Вадима Петрова, ви занадто мало прожили в області і не маєте ідентичності мешканця «Бурштинового краю».

— Я вважаю, що тут не по праву «хто перший підвівся — того й капці», а по праву ідей. Якщо Вадим має гарні, грамотні ідеї, ми разом повинні втілювати їх у життя. На майданчику «Балтійської республіки», напевно, з’являться люди, які з міркувань безпеки переховуватимуться під ніками. Ми не копатимемося в їхньому минулому. Але якщо від цього ніка прозвучить цікава ідея, то чому б її не використати? Причому ця людина може бути не з Калінінграда.

Самі організатори форуму вважали за краще «розрулити» суперечку Ушацького з Петровим максимально дипломатично. Модератор дискусії  Тарас Бик  заявив, що «конкуренція ідей це те, що в сучасному світі рухає прогрес».

«ЗРОБИМО У ПСКОВІ ПРОСПЕКТ БАНДЕРИ»

Не менше пожвавлення в останній день форуму викликало виступ псковського регіоналіста –  Артема Тарасова . Як і інші учасники форуму з Росії, Артем живе зараз за її межами.

Тарасов назвав «зрушення» російських кордонів на схід «вирішальним фактором європейської безпеки» та «довгостроковою політінвестицією». За словами регіоналіста, Псковська область у складі Росії становить велику загрозу для Заходу.

— Це логістика, військові бази та зброя, спрямована на захід. Потрібні рішучіші дії, ніж ті, що були в Німеччині [після закінчення Другої світової війни]. Не варто розглядати західні регіони Росії як чисто та споконвічно російські. Європа без Пскова, Смоленська, Санкт-Петербурга – це не єдина Європа… І якщо нас слухає товариш майор… Так, це публічні заклики до порушення територіальної цілісності РФ. Якщо треба – зробимо в Пскові проспект Бандери , – посміхнувся наприкінці своєї промови Тарасов.

— Чи мають псковичі територіальні претензії до сусідів? – поцікавився Максим Кузахметов.

– Може, хтось у Пскові хоче бачити величезну Псковську імперію, але я думаю, це дурість, і нічого схожого ми ніколи не побачимо.

— Як ви оцінюєте потенціал повстанських дій? — спитав Магалецький.

— Особисто я не обговорював цього ні з ким, але я впевнений, що Псков як прикордонний регіон підхопить, якщо почнеться. Це дуже накачаний зброєю регіон, це треба розуміти. Знайдуться навіть не п’ять, не десять чоловік, — спрогнозував Тарасов.

Про Росію як про загрозу говорила і  Юлія Файзрахманова, яка представляє Татарстан.  На її думку, гарантії безпеки світ отримає лише після твору «дій щодо поділу Росії на незалежні держави».

— Для мене питання незалежності регіонів зараз сприймається через оптику війни в Україні, — заявила активістка, яка брала участь у онлайновому форумі.

Як уже писали «Idel.Реалії», у Татарстані проти Юлії Файзрахманової через її участь у Форумі вільних народів пост-Росії порушили кримінальну справу. Згадавши цей факт, вона нарікала, що багато росіян з антипутінською позицією зараз змушені повертатися назад до Росії, де перед ними постають дві перспективи.

— Люди, які змушені повертатися, або потрапляють у лапи системи, або змушені закинути свої проекти… Є думка, що таке повернення здатне запустити протести, підняти людей на боротьбу. Але народ під таким пресингом, що не може зруйнувати режим зсередини. Ми можемо згадати, звісно, ​​революцію 1917 року, але це — дуже довгі та рідкісні історичні процеси… — окреслила ситуацію активістка.

На її думку, на Заході для росіян з антипутінською та регіоналістською позицією все ще «бракує підтримки, грантових проектів, спрямованих на деколонізацію та на підтримку України».

ІМПЕРІЯ МУЛЬТФІЛЬМІВ І ГЛЯДАЧ ІЗ СКР

Представник «Вільної Удмуртії»  Артем Медведєв , який проживає в США вже чотири роки, у своєму короткому виступі також торкнувся теми імперської оптики, згідно з якою Удмуртія «сама увійшла» до складу Російської держави. І поділився оптимістичним прогнозом: у разі здобуття незалежності Удмуртія цілком здатна стати «успішною економічно». І не тільки через те, що в республіці є «нафта та інші ресурси». Регіоналіст закликав подивитися на досвід Фінляндії з Карелією, а ще краще – на досвід Естонії.

— В Естонії немає ні нафти, ні алмазів, вона теж була окупована СРСР, але при цьому тепер може служити для нас прикладом, — підсумував Артем Медведєв.

Максим Кузахметов висловив упевненість, що майбутня вільна Інгрія теж цілком зможе обходитися без корисних копалин.

– Петербург – вже зараз мультиплікаційна столиця Росії. Тут знімаються «Маша та ведмеді», «Смішарики». А студія «Діснея» можна порівняти з Росією за оборотами, — провів паралелі петербурзький регіоналіст.

А коли Кузахметову нагадали із зали, що Санкт-Петербург колись сам, як столиця імперії, викачував ресурси з регіонів, активіст не розгубився і провів ще одну паралель.

— Існує багато держав, які колись були центром імперій. Мені дуже подобається приклад Австрії. Він показує, що цілком можна побудувати на уламках імперії сучасну державу, що процвітає. До того ж навіть не маючи виходу до моря. До того ж, тут напрошується ще одне порівняння: Гітлер був родом з Австрії, а Путін — з Ленінграда, — підсумував Кузахметов.

– The real good Russians are you! («Справжні добрі росіяни — ви!») — вигукнув ще один спікер, блогер  Кеміль Керімоглу , явно натхненний почутим на Форумі.

– Good non-Russians (“Хороші неросійські”), – поправив його модератор Тарас Бик. – Good Ingrians, good Bashkirs, good Tatars …

Як і слід очікувати, російським силовикам подібні розмови не сподобалися. І цього разу вони відреагували дуже швидко. Вже в п’ятницю, 15 грудня,  стало відомо , що голова СКР  Олександр Бастрикін  доручив порушити кримінальну справу «у зв’язку з висловлюваннями учасників антиросійських заходів у Німеччині та Італії». Приводом для цього став нібито показаний «в ефірі федерального телеканалу» «сюжет про заходи, що відбулися в Німеччині та Італії».

Для порівняння: кримінальну справу проти Юлії Файзрахманової порушили минулого жовтня, а приводом став виступ активістки на Форумі вільних народів пост-Росії в Брюсселі в січні 2023 року.

«Голова Слідчого комітету Олександр Бастрикін доручив порушити кримінальну справу у зв’язку з висловлюваннями, що прозвучали, і дати правову оцінку діям зазначених осіб», — цитує інформагентство ТАРС повідомлення прес-служби СКР.

Організатори Форуму вільних держав пост-Росії відреагували на новину з іронією,  повідомивши  у своєму Telegram-каналі, що Бастрикін та слідчий комітет приєдналися до «команди промоутерів» «деколоніальної» платформи.

Андрій Григор’єв