Формальне визнання — ще не реальне самоврядування
У звіті The Indigenous World 2026: Russia міжнародна організація IWGIA описує становище корінних народів у Росії. За наведеними в дослідженні даними, російське законодавство не визнає корінні народи як загальну правову категорію, натомість використовує вузьке поняття «корінних нечисленних народів». Звіт також звертає увагу на переслідування активістів, конфлікти навколо видобувних проєктів на традиційних землях, бюрократичні перешкоди для традиційного господарювання та скорочення можливостей навчання рідними мовами. IWGIA, 2026.
Це важливо, бо культурні права не зводяться до урочистих днів, фестивалів чи державних промов про багатонаціональність. Якщо громада не має ефективного впливу на рішення щодо власної землі, якщо її активісти ризикують переслідуванням, а діти втрачають можливість повноцінно вивчати рідну мову, формальне визнання не забезпечує реальної свободи.
Земля — це не просто економічний актив
Для багатьох корінних спільнот земля є основою способу життя, культурної пам’яті, традиційного природокористування та передачі знань між поколіннями. Видобувний проєкт, ухвалений без належної участі громади, може змінити не лише економіку району, а й саму можливість продовження традиційного життя.
У звіті IWGIA за 2025 рік зазначалося, що російська правова система передбачає певні консультаційні права для категорії «корінних нечисленних народів», але не закріплює принцип вільної, попередньої та поінформованої згоди як загальну законодавчу гарантію. Автори також описували централізацію та послаблення окремих правових механізмів захисту. IWGIA, The Indigenous World 2025.
Мовна свобода — частина політичної свободи
Мова — це не факультативна прикраса національної ідентичності. Через неї передаються історія, пам’ять, назви місцевостей, традиційні знання та уявлення про світ. Збереження мови потребує не лише словників і свят, а й учителів, підручників, медіа, можливості навчатися нею та використовувати її в суспільному житті.
Саме тому деколонізація має включати відновлення повноцінної мовної освіти, захист культурних інституцій, реальну участь громад у використанні природних ресурсів і право на самостійне визначення місцевих пріоритетів.
Висновок. Свобода народів починається не тільки з проголошення державного суверенітету. Вона стає реальною тоді, коли громада може захищати свою землю, передавати дітям мову, обирати власних представників і не боятися за це репресій. Деколонізація має змінити не лише політичну карту, а й повсякденні умови людської гідності.
