Росія, одна з найбільших нафтових держав світу, наприкінці серпня виявилася не здатною повністю забезпечити власний ринок бензином. Через удари по нафтопереробних заводах виробництво впало приблизно до 80 тисяч тонн на добу — лише 70% літнього попиту. Навіть з урахуванням імпорту внутрішній ринок отримує близько 85% необхідного пального.
Москва вже змушена компенсувати дефіцит імпортом. Росія купує пальне в Білорусі, азійських країнах, а також домовляється про переробку власної нафти на підприємствах Казахстану.
Це більше, ніж економічна проблема.
Російська імперія тримається на здатності центру постачати ресурси, фінансувати армію і контролювати величезний простір. Коли навіть бензин стає дефіцитним, ця система починає працювати дорожче й менш ефективно.
Для поневолених Росією народів це має принципове значення. Їхнє визволення не обов’язково починається з політичної декларації. Воно може початися з поступового ослаблення центру, який уже не здатен утримувати колишній рівень військового, економічного та адміністративного контролю.
Українські удари по російській нафтовій інфраструктурі не означають автоматичного розпаду РФ. Але вони демонструють важливу річ:
імперія має межу міцності — і її можна скорочувати.
Чим дорожче Кремлю обходиться війна, тим менше ресурсів залишається на утримання імперії.
А для поневолених народів це означає більше простору для головного історичного кроку — вийти з чужої війни й отримати шанс на власну державність.
