Імперська перенапруга занапастила Росію. Замість конструктивних ідей побудови нації загального добробуту чи створення сильної економічної держави, Путін обрав найдурніший сценарій – вирішив у ХХІ столітті пройтися стопами збирачів земель. Фетишем для нього виступає катерининська епоха, пов’язана із захопленням та колонізацією українських земель. Однак вторгнення в Україну обернулося наймасштабнішою геополітичною та військовою катастрофою.
Людські втрати окупаційної армії перевалили за 265 тисяч військових, у плані військової техніки втрачено 4500 танків, 8700 ББМ та понад 500 засобів ППО. Вкрай величезна гекатомба, щоб реалізувати на практиці сурківську ідею випуску пари з російського політичного реактора. Тому політичний труп колишнього сірого кардинала все рідше спливає зі своїми віршами, побоюючись, що одного дня його фізично відправлять годувати риб на дні Москви-ріки.
Грандіозний крах проекту “Новороссия” змушує підсанкційну Росію, що стала ізгоєм номер один у світі, шукати собі втіху в оточенні подібних країн, але виснаження внутрішніх ресурсів вже не дозволяє проектувати силу за межі своєї території. Незважаючи на спроби, заступника Шойгу Євкурова за завданням ГРУ консолідувати ресурс російського впливу в Сирії та країнах Африки, і поглинути обезголовлену бізнес-імперію Пригожина, ці рухи тіла нагадують термінальні конвульсії. Як і в роки радянської перебудови на Москву чекає стрімкий відхід з цих регіонів, бо незабаром військові та найманці будуть потрібні для придушення смути всередині самої РФ.
Стан ослаблення добре зчитується найближчими російськими сусідами. Прем’єр колишнього безумовного сателіту Кремля Вірменії Пашинян на весь голос заявляє: “Розрахунок на Росію та залежність від неї був стратегічною помилкою”. У Єревані рвуть на голові волосся через прозріння в російській зраді, яке пов’язане з переходом на бік Азербайджану, і веде до повної ліквідації сепаратистського проекту “Арцах”. Вірменія не тільки не сподівається на військову допомогу Кремля, а й прямо заявляє, що РФ сама просить зброю для утримання позицій на українському фронті. Вірмени як можуть мстять Путіну, наприклад, запустили процедуру визнання повноважень МКС у себе, тобто. хочуть зробити російського диктатора persona non grata
А все через реалізацію на території Карабаху сценарію відходу російських військ та відновлення азербайджанської територіальної цілісності. Створюється прецедент відкату слабкої російської імперської машини, який незабаром повториться в Україні з Кримом та Донбасом, а також у Молдові та Грузії із поверненням їх проблемних регіонів.
З путінського імперського корабля, що тоне, мріє зістрибнути і білоруський царек Лукашенко. Старий лис краще за інших бачить усі реалії плачевного статусу путінщини та її прожектів, відповідно готується переметнутися на бік західного табору. По-перше, домовленості між Мінськом та вагнерівцями фактично обнулені, тому будь-якої миті іноземних найманців можуть викинути з Білорусі. По-друге, Лукашенко веде секретні переговори з ЄС щодо нормалізації відносин, але поки що умови, які йому виставили, утримують його від радикальних кроків. Хоча на батька величезний тиск чинять його ж військові, що дають апокаліптичні сценарії у разі спроб Москви організувати антинатівські провокації з білоруського балкончика.
В істериці путінські стратеги намагаються знайти фантасмагоричні моделі порятунку Росії як малого партнера Китаю, пропонуючи варіанти територіальних поступок Пекіну в обмін на надання політичної та військової протекції. Спостерігається унікальний в історії момент, коли верхівка імперії, що руйнується, прагне заробити собі на життя шляхом продажу шматків імперської території в надії знайти зовнішню опору. Що ж тут сказати: так низько Росія ще не падала, але червоних ліній у цьому немає.
Сито Сократа
