— Майрбек, як настрій? В одному з інтерв’ю Ви згадували, що бували у Києві.
— Так, був позаминулого року. Це місто мені дуже близьке, українці — дивовижний народ, який не втрачає оптимізму навіть під обстрілами. Я вдячний Україні за підтримку. Більше того, саме в Україні друкували альбом, якість якого мене щиро вразила.
— Ви багато років представляли Чеченську Республіку Ічкерія у Швеції. Чим займаєтеся зараз?
— Раніше я був і правозахисником, і омбудсменом із прав людини, а тепер є радником прем’єр-міністра Ахмеда Закаєва з правових питань.
— У Європі діють різні чеченські організації. Як відрізнити патріотів Ічкерії від тих, хто пов’язаний із фсб або кадировим?
— Це не завжди очевидно, але загалом їх знають поіменно. Формальних організацій у них немає — діють мережами. Такі люди є в Австрії, Німеччині, Швеції. Згадайте вбивство Умара Ісраїлова у Відні, Зелімхана Хангошвілі у Берліні — усе це справа рук кремлівських спецслужб.
— Охорона кадирова справді неприступна?
— Його оточення порівняне за рівнем безпеки з охороною путіна. Чутки про його хвороби — радше інформаційні «качки». Реально прибрати його надзвичайно важко.
— Які чеченські організації за кордоном заслуговують на повагу?
— Насамперед уряд Ічкерії на чолі з Ахмедом Закаєвим. Він визнаний лідер, авторитетна й впливова людина. Є також правозахисні структури, наприклад організація Заїдіна Ібрагімова, яка співпрацює з Радою Європи.
— Окрім України, хто підтримує незалежність Ічкерії?
— Багато країн не визнають Ічкерію офіційно, але терпимо ставляться до наших структур. Туреччина, наприклад, у 1999–2000 роках дозволяла мені працювати в чеченсько-кавказькому комітеті, проводити конференції, випускати газету «Кавказький вісник». Але відкритої підтримки, як в Україні, більше ніде немає.
— А як у арабських країнах? Емірати, Катар?
— У роки війни вони співчували чеченцям, приймали біженців. Яндарбієв у Катарі мав повагу, але навіть там його вбили російські спецслужби. Прямого визнання, як це зробила Україна, не було ніде.
— Які народи росії мають реальний шанс на незалежність?
— Насамперед кавказькі. Вони завжди були першими противниками російської імперії. Татарстан також активно працює — є сильні лідери, наприклад Нафіс Кашапов. На конференції народів росії в Києві я зустрічався з представниками татар, черкесів, башкирів. Ці рухи живі і активні!
— А серед самих чеченців немає протиріч?
— Основне протистояння — з кадирівським табором. Є й інші групи, які намагаються сперечатися з урядом Закаєва, але серйозної альтернативи йому немає.
— У яких країнах Європи кадирівці почуваються найвпевненіше?
— Австрія, Німеччина — там вони найактивніші. Австрійська влада навіть погрожує депортацією чеченців, що міжнародне право забороняє. У Німеччині вбили Зелімхана, і путін особисто привітав виконавця. Загалом до війни багато країн займали проросійську позицію, зокрема й Швеція, але зараз усе змінюється на користь України.
— Росія слабшає?
— Безумовно. Ця імперія тріщить по швах. Україна стала щирим союзником, і вперше в історії у народів росії з’явився реальний шанс на свободу.
— Як ви оцінюєте російську опозицію?
— Вони не хочуть розпаду росії. Їхня мета — лише зміна влади, але збереження імперії. Це не союзники для поневолених народів.
— Що б ви хотіли сказати українцям?
— Ми цінуємо ваш подвиг і вашу підтримку. Чеченці, кавказці, грузини та багато інших народів стоять на боці незалежної України. Іншаллах, наш союз буде непорушним, а росія стане останньою імперією і скоро зникне!
