Повномасштабна війна Росії проти України і супроводжуючі її важкі політичні процеси — посилення внутрішнього контролю, тиск на інакодумство, прийняття законів, що дедалі більше обмежують права людини, — призвели до помітного зростання суспільного невдоволення та активності різних опозиційних і громадянських ініціатив. Цей новий політичний клімат торкнувся і представників національних рухів.
Багато активістів, які насамперед обмежувалися збереженням власної ідентичності у родинному колі та однодумців, сьогодні виходять у публічне поле: говорять про свої переконання відкрито, захищають історичну пам’ять та національні інтереси, виступають проти переслідування за погляди та переконання.
Однією з таких активісток є Ільсіяр Гайнулліна – член Комітету Незалежності Татарстану. Вона відома своєю послідовною позицією у питаннях національної самосвідомості та захисту прав татарського народу. Ми зустрілися з нею, щоб поговорити про мотиви, особистий досвід і про те, чому сьогодні для неї важлива громадська діяльність.
Розкажіть трохи про себе: звідки ви родом, чим займаєтесь і як пов’язані з Татарстаном?
Я родом із Татарстану і добре знаю та розумію своїх земляків та співвітчизників, так як я до своїх 45 років прожила там. Мені завжди хотілося назвати свій улюблений рідний край країною незалежною, автономною та самодостатньою.
Насправді, мій улюблений Татарстан зараз і був би таким, якби керівники Республіки Татарстан не пішли назад, на догоду російській владі, вже після прийняття Суверенітету Республіки Татарстан у 1990 році. На превеликий наш жаль, зараз керівництво Татарстану втрачає дедалі більше повноважень, передаючи їх Москві, з мовчазної згоди населення…Наш Комітет Незалежності Татарстану об’єднує татар та представників інших націй, які приймають у таких нерівних умовах на себе відповідальність за свободу та незалежність татарського народу від управління імперської влади з Кремля. Незважаючи на те, що це молода організація, ми ведемо просвітницьку інформаційну діяльність, проживаючи в різних країнах світу.
Як у вашій організації називають те, що відбувається: «спецоперація», «війна» чи інакше — і чому? Як ваш досвід чи діяльність призвели вас до вивчення та обговорення теми війни Росії в Україні?
Ми називаємо страшну подію, що відбувається, в центрі Європи, як є, – “війною”. З перших днів цієї агресивної війни влади Росії проти України, я вношу свою посильну підтримку для перемоги ЗСУ. Отримуючи щоденні новини про знищення інфраструктури, а найжахливіше, про загибель мирних українців, будь-яка розсудлива людина може і має побачити правду про війну. Я бачила і зустрічала багатьох звичайних українців, особливо на самому початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, в стані шоку від жаху, що несподівано обрушився на них. Зараз весь прогресивний світ і країни допомагають Україні якнайшвидше викинути окупантів після 4-х річного кровопролиття у великій війні. Але, на жаль, у Росії свої імперські цілі та плани на завоювання чужих територій. Ця невизначеність створює велику тривогу та побоювання у світі.
Які події в Татарстані останніми роками справили найбільший вплив на ваше розуміння ролі республіки в цих процесах? Ваша думка щодо реакції татарського суспільства на війну.
Події останніх, вже воєнних років, ясно показують і дають повний розклад у тому, що нинішнє Татарстанське керівництво спільно реалізує імперські плани Москви. Таке відчуття, що Кремль вирішив позбутися залишків корінних народів Росії, які ще проживають на своїх землях, вирішуючи свої колонізаторські завдання. На території Республіки Татарстан збудували військові заводи, тому його мешканці залучені до процесів випуску військової техніки, дронів. Реакції та голоси татарстанців проти війни придушуються законами проти свободи голосу та думок, арештами активістів навіть за невеликі дії у соц. мережах та на реальних місцях. Люди залякані і не висловлюють свою думку прилюдно, хоча щодня більше починають розуміти, що це не наша війна, українці для нас не вороги. А справжні вороги знаходяться неподалік Казані і є нашими спільними ворогами, які завоювали нас у різний історичний час.
Як ви оцінюєте нинішню війну Росії проти України — що вона означає для татарського народу та Татарстану?
Я вважаю, що ця російська війна принесла нам не лише втрати багатьох людей молодого та середнього віку, а й велику небезпеку для самої республіки. Війна Росії проти України принесла війну до нас у Республіку Татарстан у вигляді закономірних ударів з боку України з військових об’єктів на території Татарстану. Мабуть, цього й домагалася Москва, цілеспрямовано відкриваючи свою військову промисловість біля Татарстану. Але це позитивний момент, оскільки слабшає саме озброєність Москви, оскільки всі ці об’єкти належать Москві, а татари за великим рахунком обслуговуючий персонал.
Також треба врахувати демографічну сторону присутності війни. Завжди історичним фактом є зниження народжуваності та стрімке зростання смертності, після кожних воєн. Такі втрати та ситуація зменшення кількості мого народу може прискорити темпи етноциду, що ведеться до татарської нації від Кремля.
Чи вважаєте ви, що участь Татарстану у війні — це прояв лояльності Кремлю, чи вимушена підпорядкованість централізованій системі влади?
На мою думку, участь Татарстану у цій війні обумовлена страхом татарстанської влади за свої теплі місця при владі, за свої особисті фінансові інтереси. Вони, таким чином, підтримуючи федеральну владу в агресії проти України, схоже вирішили “задобрити” їх та отримати потрібні преференції. Але, як бачите, це їм не вдалося, імперські цілі такого не передбачають, а все навпаки … Угодження татарстанської влади російської імперії і хто її зараз очолює, в ці дні татарському народу обходиться дуже дорого … Перш за все, гинуть люди наймолодшого і середнього віку, які могли б бути корисними для майбутнього. По всьому Приволзькому регіону Татарстан і Башкортостан лідирують за загиблими за весь час цієї війни. Паралельно з військовими цілями знищення України точаться й інші дії імперії, як знищення корінних народів, так званої Російської Федерації. З останніх фінансових новин починаємо спостерігати дефіцит бюджету Республіки Татарстан, який вважався одним із сильних економічних регіонів країни, де видобувається значна частина нафти і йде її переробка. Все це говорить про те, що Татарстан лише програє за всіма напрямами життя для населення, віддаючи ресурси федералам для продовження злочинної війни проти України.
Як ви оцінюєте масштаби мобілізації та участі жителів Татарстану у бойових діях? Чому, на вашу думку, серед мобілізованих і контрактників так багато представників національних республік?
Як я говорила вище, тут проявляються справжні цілі та завдання влади Росії. Починаючи війну проти суверенної України, вони розпочали також негласну війну проти корінних народів країни. У війні передусім знищується генофонд татар, башкир, бурятів, якутів, тувинців, чеченців та багатьох ін націй, але ніяк не росіян з мегаполісів Росії, де не відчувається присутність небезпеки. Проливаючи кров народів, федеральна влада позбавляється небезпеки бути відкинутими національними силами народів.
Як ви сприймаєте різке скорочення виплат за підписання контрактів у Татарстані та сусідніх регіонах? Це економія чи свідома політика?
Такого повороту слід очікувати від федеральної, також, місцевої влади. Адже те, що відбувалося з “контрактниками” у перші роки повномасштабного вторгнення мало бути “показушним”. Це як приманка для громадян, які не мали достатньо коштів для нормального життя. Нині бюджети скорочуються і стискуються як “шагренева шкіра”, знищуючи щодня бюджети платників податків, створення та придбання необхідної зброї для війни.
Починаючи з 2025 року федеральна влада збільшує податки до скарбниці від усіх суб’єктів, так званої федерації. У тому числі, Республіка Татарстан відправляє федералам до 85% ресурсів та багатств надр республіки.
Як Татарстан, як промисловий та нафтохімічний регіон, залучений до забезпечення війни? (Роль великих татарстанських підприємств – таких як КАМАЗ, ТАНЕКО, Казанський вертолітний завод – у військовій економіці Росії)
Татарстан робить значний внесок у продовження війни з Україною. Підприємства як КамАЗ, Танеко, КВЗ, вільна економічна зона “Алабуга” виробляють необхідні елементи, устаткування, техніку озброєння армії рф. Я думаю, що без Татарстанської нафти та виробництва було б набагато складніше вести цю злочинну війну. Це ще й без урахування людських ресурсів республіки.
Як ви вважаєте, чи можливо, щоб Татарстан зайняв більш самостійну позицію щодо війни та розподілу своїх ресурсів?
Для того щоб зайняти більш самостійну позицію щодо участі та підтримки війни, насамперед необхідна політична воля керівництва РТ.
Коли рік у рік воно йшло як на заклання перед Москвою, народ був поставлений у роль жертви цих зрадників своєї нації. На даний момент “їжакові рукавиці” федералів починають прикривати будь-яку свободу в діях правлячих еліт Татарстану. Президент РТ тепер просто Раїс (на рівні повноважень губернаторів), татарська рідна мова стала придатком до російської мови на рівні республіки і знищується, ресурси з надр пограбовані, і навіть Рустам Мініханов під пильним наглядом “всевидячого ока” Москви за допомогою наглядача Лапіна. Наступний крок Кремля по відношенню до Татарстану може бути заміною юр-факто і де-факто Казанською губернією і містом Казані, у статусі звичайного федерального міста… Як кажуть, час можливостей повернути суверенітет, йде стрімко… Тоді настане час для активних дій.
Як ви особисто сприймаєте цю війну — з погляду моралі, політики та майбутнього поневолених народів Росії?
Моє сприйняття війни — як зрада Росії проти України, знищення української нації, яка ні в чому не винна, на догоду шовіністичним і загарбницьким настроям, які панують у Росії.
Це військово-політичний злочин проти як сусідньої країни, а планомірне знищення, приниження самого людства загалом. Я вірю, що агресивні злочинці, які почали цю війну, будуть представлені до міжнародного трибуналу та відповідатимуть за все скоєне зло.
Чи можна говорити, що війна посилила прагнення татар до політичної самосвідомості та автономії?
За моїми спостереженнями, однозначно так. Чимало розумних і думаючих людей почали розмірковувати в парадигмах демократичної автономії Татарстану. Наші політичні “аксакали” та їхнє прагнення до суверенітету, відокремитися від Росії та головне, від ручного управління з Москви отримали потужне підкріплення в особі нових лідерів національного руху. Я і мої колеги радіємо тому, що з’явилося багато людей, які думають і діють на користь татарського народу, що просувають цілий потужний рух для незалежності та свободи рідної землі від колонізаторів. Нині від кожного з нас залежить майбутнє Татарстану.
Які, на вашу думку, реальні шляхи, якими татари можуть висловити незгоду з війною, не наражаючи себе на пряму небезпеку?
Напевно на це питання немає однозначної відповіді, світ став іншим і способи вираження думок караються і припиняються незліченними новими законами та силовими структурами Росії. Я б попросила всіх татар, які хочуть висловити свою незгоду з війною, дотримуватися безпеки в міру можливості. Кожен із нас вартує на вагу золота, нас поки що не так багато. Кожна усвідомлена людина як крапля струмка… Надихає те, що цей струмок вже найближчими роками стане повноводною річкою, як наша сильна річка Ідель (Волга) і змете всю нечисть, що накопичилася століттями, відкриваючи нові можливості свободи і самовираження татарському народу. Для цієї місії треба бути активними, виявляти свою громадянську позицію, дотримуватися відданості нашим корінням та справі предків. Я вірю, що в наших витоках живе величезна сила та єдність, любов та натхнення свободою. Ми — мирний, великий народ, із давньою історією та незалежним майбутнім!
Яшесен Азат Татарстан! (Нехай живе та живе вільний Татарстан!)
Що б ви сказали молодим татарам, яких сьогодні звуть підписувати контракт із російською армією?
Туганнар! Мілеттешлер! Кан кардешлер!
Перш ніж бездумно продовжувати рухатися в натовпі манкуртів і влади, які зрадили інтереси свого татарського народу, зупиніться на хвилину…
Уявіть собі українців, які стали на захист своєї країни, своєї батьківщини. У них, як і ви, є батьки. У них, як і у вас, є дружини, діти, брати, сестри, сім’ї. У них, як і у вас є рідні будинки, де вони жили мирно. Вони, як і ви, раділи життю, засмучувалися проблемам, святкували, проводили час із рідними. Тепер цей світ перекинувся для всіх. Подумайте про те, як втратить своїх синів ваші матері та батьки. Уявіть на мить, що буде з дітьми, залишившись без батьків. Прийміть зараз, життєво важливе рішення для себе, для ваших близьких та рідних.
Грошові суми не вирішать усі ваші проблеми, вони забруднені кров’ю українських дітей, жінок та людей похилого віку. Прийміть як даність, що підписуючи контракт, ви підписуєте собі найчастіше смертний вирок. Подумайте про те, хто захистить ваших дітей, батьків та сім’ї тут, на місцях? Кому вони будуть потрібні і хто взагалі подбає про них? Чи ви ще вірите і сподіваєтеся на те, що Татарстан залишається в безпеці і влада зробить все для захисту свого народу? Глибоко помиляєтеся і помиляєтеся, дорогі…
Залишайтеся вдома, продовжуйте піклуватися про сім’ї, сусідів, друзів. Це не наша війна! Це війна за інтереси влади Росії, які збагатилися і на наших ресурсах республіки. Гроші за контракт не замінять ваші долі і ту свободу, на яку ми, як татарський народ, заслуговуємо. Ви потрібні майбутньому незалежному вільному і процвітаючому Татарстану, вашій рідній землі!
Дякуємо, Ільсіяр ханим за інтерв’ю та бажаємо успіхів у наміченій політичній меті.
