5 серпня 1958 року прийшла телефонічна вістка з Едінбурґу від п. І. Равлюка про смерть Голови Шотляндської Ліґи для Европейської Свободи, палкого приятеля українського народу і його боротьби за національне визволення, Джона Фінлея Стюарта. Померла людина, яка на протязі останніх десяти літ присвячувала стільки енергії, часу і жертвенности, незважаючи на свій вік і здоров’я, для того, щоб звернути увагу західнього світу і його політичних провідників на долю і бажання українського народу та всіх інших народів, поневолених Москвою.
Народився в Шотляндії
Дж. Ф. Стюарт народився 1 липня 1870 року в Шотляндії, де пройшли його молоді роки і закінчив школу із званням інженера. Пізніше, ще в досить молодому віці, він перебував у Південній Африці, звідки взяла зародок його пізніша активність в політичному житті і його досить критичне відношення до політики тих держав, які в тому і пізнішому часі мали політичну і господарську владу над африканськими народами.
В 1930 році Дж. Стюарт переїздить до СССР у ділових справах. В тому році на Україні започатковується примусова колективізація, а рівночасно і страшна політика Москви винищення українського народу голодом. Довідавшись про голод на Україні та про масову смерть дітей, жінок і чоловіків, Дж. Стюарт намагається виїхати туди, щоб власними очима побачити описувані йому знайомими і приятелями страхіття московської колоніяльної політики на Україні. Однак його намагання закінчуються без успіху і він мусить задовільнитися тими вістями, що їх отримав за посередництвом інших людей, які мали можливість бути в той час на Україні.
Москву нині покійний Дж. Ф. Стюарт залишив у 1933 році. Але тих кілька років вистачило йому, щоб сформувати свої власні переконання про аспірації і політику старих і теперішніх керманичів Московщини по відношенні до її найближчих сусідів і взагалі до цілого світу. Ці переконання з однієї сторони і глибоке відчуття волі, національної незалежности і миру — з другої, стали основою його політичної діяльности по лінії інтересів поневолених Москвою народів, зокрема українського.
Вже перші дні другої світової війни виривають із рідних земель тисячі збігців різних національностей. У В. Брітанії організується Брітанська Ліґа для Европейської Свободи, яка намагається розгорнути допомогову працю на добро цих збігців. На терені Шотляндії організуються відділи цієї Ліґи під проводом Дж. Ф. Стюарта. А коли війна доходила до свого кінця, на далеких обріях починали зарисовуватись нові міжнародні політичні конфлікти. Значення і роля Брітанської Ліґи в такому змислі, в якому вона була подумана і організована на початку війни, починають вигасати. Ця Ліґа переходить помало під впливи польських і біломосковських еміґраційних кіл. Вже від 1944 року Джон Ф. Стюарт починає працювати над основами під таку організацію, яка могла б ширше і повніше відповідати новій міжнародньо-політичній ситуації, а особливо новій ситуації на Сході Европи.1946 році відбувається в Едінбурзі- Конґрес, на якому покликується до дії Шотляндську Ліґу для Европейської Свободи з Джоном Ф. Стюартом як її Головою. Представників від тих українських і міжнародніх організацій, з якими прийшлося по кількох роках пізніше йому співпрацювати, на цьому конґресі ще не було. Тоді виступав там українець на ім’я Соловій, правдоподібно член кол. польського парламенту.
Контакти з українцями
Контакти Джона Ф. Стюарта з українцями починаються з другої половини 1948 року, коли то його запрошено на прийняття, влаштоване з нагоди першої візити Архиєпископа Кир Івана Бучка до українців у Великій Британії.
Від того часу зв’язки між ним і українцями кріпшають і поширюються. 1949 року, при активній співпраці п. Ярослава Стецька, Голови ЦК АБН, відбувається перша величава міжнародна маніфестація під кличем «Свобода людині, свобода народам!». 12, 13 і 14 червня, 1950 року, в Едінбурзі відбувається I-ша Конвенція Делегатів Підпільних Національних Рухів поневолених Москвою Народів, організованих в Антибольшевицькому Бльоці Народів. Можливість її зорганізування, успішність переведення та популяризацію її стверджень серед англомовного світу, для якого вона була признчена, завдячується великій моральній і фактичній підтримці з боку Джона Ф. Стюарта і керованої ним Ліґи.
Від 1949 року та аж по останні дні життя, Джон Ф. Стюарт присвячував майже весь свій час і енергію для популяризації української справи серед англомовного світу. В тому напрямі діяла також постійно очолювана ним Ліґа. Після відходу від нас він залишив велику кількість своїх власних праць про Україну, багато брошур виданих Ліґою, кільканадцять меморандумів до голів великодержав західнього світу і велику кількість статей і листів до брітанської преси та англомовної літератури, видаваної українськими організаціями, з якими велика частина української громадськости є познайомлена. Крім цього , він залишив також багато матеріялу з внутрішньої діяльности Ліґи — обіжних листів і летючок, в яких також писав про Україну, про українську визвольну справу, про ідеї, що дають життя тій боротьбі, про знущання московських імперіялістів над українським народом та інше.
Вінки і квіти
Похорон покійного Джона Ф. Стюарта відбувся в четвер, 7 серпня 1958 року, о годині 11-тій дня. Він українців в похороні взяли участь: Секретар Ради СУБ-у, Почесним Членом якого був Покійний від 1955 року, інж. Т. І. Кудлик, від АБН, ОУН і СУМ-у І. Д-в, від Окружної Ради СУБ-у п. Я. Кінаш та 22 українців — жінок, чоловіків і троє дітей з Едінбургу, один представник від литовців, та приблизно така кількість шотляндців, членів родини Покійного, найближчих приятелів і співробітників з Шотляндської Ліґи для Европейської Свободи.
Після зложення тлінних останків до гробу і відправлення панахиди, на свіжу могилу Покійного зложено вінки: від Антибольшевицького Бльоку Народів, ЗЧ ОУН, Союзу Українців у Великій Британії, Крайової Управи СУМ у Великій Британії, Делегатури АБН у Великій Брітанії, китицю квітів від Голови ЦК АБН, п. Ярослава Стецька і його дружини, замовлених телефонічно із ЗДА, де він тепер перебуває, від українців Глязгову і Едінбургу, від українських дітей в Едінбурзі, від Орг. Ком. СВУ і кільканадцять китиць від індивідуальних осіб.
Після зложення вінків, членам родини Покійного і Виконуючому Обов’язки Голови Шотляндської Ліґи для Европейської Свободи зложили вислови співчуття і симпатій інж. Т. І. Кудлик від СУБ-у, І. Д-в від АБН. Делегатури АБН у В. Британії, ЗЧ ОУН і КК СУМ-у у Великій Брітанії, проф. Ратушний від СВУ, Я КІнаш від українців у Шотляндії, та майже всі присутні українці на похороні. П. Гейз, в. о. Голови Шотляндської Ліґи Европейської Свободи просив п. І. Д-ва скласти від його імені подяку ЦК АБН-ові, п. Ярославу Стецькові і всім іншим Організаціям, що їх він репрезентував, за вислови співчуття і симпатій в тій жалібній хвилині для родини Покійного і членів Шотляндської Ліґи для Европейської Свободи.
Ілля Дмитрів
Зліва: 1 – ?; 2 – Д. Савків; 3. Є. Вихрій-Сорока; 4 – Дж. Ф. Стюарт; 5 – ?; 6 – Б. Микитин; 7 – ? Фото надав д-р Петро Кормило (Едінбург)
Зліва: 2 – Дж. Ф. Стюарт; 4 – Я. Кінах (Голова СУБ-Едінбург). Одна жінка – сестра Дж. Стюарта, одна – дружина. Фото надав д-р Петро Кормило (Едінбург)
Архів ОУН. - Публікації - І. Дмитрів. Над могилою Дж. Ф. Стюарта (1958)
