Нинішнього року настав сумний ювілей – 545 років тому, 1478 року, сталося остаточне падіння Новгородської республіки. Великий князь Московський Іван III з військами увійшов до Новгорода і в кращих традиціях самодержавної деспотії організував там репресії проти місцевої знаті та мешканців. Однією з жертв репресій стала знаменита бояриня Марфа Борецька – активна прихильниця Новгородського союзу з Литовським князівством. Під репресії потрапив навіть вічовий дзвін Новгорода, його московити відвезли до своєї столиці, де через багато десятиліть він загубився. Новгородські землі були позбавлені привілеїв самоврядування та потрапили під владу самодержавства.
Історія Пана Великого Новгорода нагадує, що існував успішний «російський демократичний проект», не пов’язаний із абсолютистською та дикою деспотією. Новгород був органічною частиною Європи. Так, “російська республіка” програла “російській в’язниці”. Але зараз проект «російська в’язниця» починає зазнавати історичної поразки. І, значить, з’явиться шанс повернутися до демократичного проекту, коли московська деспотія не зможе нав’язувати регіонам свою волю. Сам факт існування Пана Великого Новгорода показує, що російські люди – не раби від природи, рабство не властиве нам ні в культурному, ні в релігійному відношенні, наш народ має і давні демократичні традиції. Багато країн і народів століттями йшли до свободи і в результаті досягли свого – подивіться на держави Прибалтики. Є підстави сподіватися, що саме на Півночі Росії як птах фенікс із попелу скоро відродиться вільна республіка, яка більше ніколи не дасть загнати себе до в’язниці.
Форум Свободных Государств построссии
