Неодноразово у контексті зовнішньо політики Російської Федерації від духовних осіб, що уособлюють російське православ’я, та від політиків доводиться чути про т.зв. «русскій мір». Це поняття, за висловлюванням Кіріла (Гундяєва), уособлює спадкоємців Святої Русі – Росію, Україну, Білорусь, Молдову, Казахстан. Мова йде не про те, хто є спадкоємцем Русі. Експансіонізм Кремля намагаються закамуфлювати псевдоісторичними концепціями, спрямованими на втягування сусідніх з Росією країн до її політичної орбіти. Завданням істориків є розвінчування облудних теорій, які спрямовані на підрив національного суверенітету.
Чергова книга знаного українського історика, журналіста Володимира Косика присвячена дослідженню історичного міфу про «русскій мір», який активно підтримує Російська православна церква. На основі аналізу літописів, праць медієвістів В.Косик намагається довести облудність ідеї «руського міра» та нібито провідну в ньому роль Москви. Як вказує автор, християнство поширювалося швидко в Україні, якоюсь мірою в Білорусі, а набагато повільніше на півночі, за винятком Новгорода. Християнізація Північно-Східної Європи тривала століттями. Дослідник наголошує, що землі майбутньої Московії були навернені у християнство аж у ХІІ столітті. З цього слід зробити висновок, що Москва не має ніякого історичного чи морального права вважати себе за центр поширення православ’я. Історик свідчить, що утвердження Руської церкви зовсім не асоціюється з Московією чи з Росією, якої у Х столітті ще не існувало.
Archive of the OUN in UIS-London
