6 червня 2024 року мав честь взяв участь у міжнародній богословській науковій конференції «Місія Церкви в післявоєнній перспективі України», яку організувала Волинська Православна Богословська Академія Волинська єпархія Православної Церкви України.
Нарешті у світі почали серйозно говорити про перспективи розвалу росії. Однозначно, що рано, чи пізно, але думаю, що ще за нашого життя «імперія зла» під назвою «російська федерація» розвалиться і на її руїнах постануть 30-40 нових незалежних держав.
Ми серйозно і впевнено говоримо про дезінтеграцію росії, але чомусь досі не говоримо про дезінтеграцію російської православної церкви.
На жаль, російська держава століттями використовувала православ‘я для поневолення народів, а російську церкву використовувала як інструмент закріпачення і боротьби проти національної ідентичності народів. російська церква стала в російській імперії міністерство, а священики – чиновниками, які разом з російськими вчителями відповідали за русифікацію корінних народів.
Після того, як Сталін у 1943 році перезаснував російську православну це- очільники рпц почали активно обслуговувати інтереси кремля і це триває досі. Нині патріарх кіріл гундяєв на замовлення путіна благословляє війну росії проти України, благословляє геноцид українців – називаючи це «священною війною». Після цього рпц не має майбутнього. Майбутнє рпц – це у майбутньому розпад на менші помісну автокефальні церкви.
На руїнах російської православної церкви природним способом одразу проголосять реальну автокефалію нинішні церкви є частиною рпц, але нині знаходяться за кордоном сучасної ерефії – це Білоруська Церква, Китайська Церква, Японська Церква.
Але попри те, що рпц – була інструментом поневолення корінних народів, але у поневолених національних республіках східної Європи та північної Азії є православні і після розвалу росії з цих православних вірян мають постати нові православні помісні церкви цих корінних і нині поневолених народів.
Як приклад я розповів учасникам конференції, що замість Республіки Мордовія постане держава під називаю Ерзянь Мастор – тобто Держава Ерзян. російські окупанти завжди у всі часи вигадували для поневолених народів образливі назви. Я міг би привести приклад, але боюся, що фейсбук забанить пост. Але вживати назву мордва щодо ерзян і мокшан – це так само образливо, як назву х*хли, що українців. Але якщо за вживання слово – х*хли фейсбук банить пости, то за слово – мордва не банить.
Тому назва Мордовія – це образлива назва. Після розвалу росії мордовії більше не буде – там постане Ерзян Мастор і згідно 34 правила Правил Святих Апостолів: «Єпископам усякого народу слід знати першого у них, і визнавати його як главу…» у незалежній державі ерзянского народу має постати помісна автокефальна Православна Церква Ерзянь Мастора на чолі із Блаженнійшим митрополитом Саранським. Канонічна територія Православної Церкви у Ерзянь Масторі очевидно об’єднає не лише територію сучасної республіки Мордовія, а й частково територію Ніжегородської області, частково територію сучасної Рязанської області, можливо частково територію сучасної Чуваської республіки, хоча варто відзначити, що чуваші зовсім окремий народ і серед них є багато православних.
Відтак має постати і автокефальна і помісна Православна Церква Чувашії і разом з Церквою Ерзянь Мастора – вони будуть двигунами дезінтеграції московського патріархату у Східній Європі, а у Північній Європі таким двигуном буде помісна і автокефальна Православна Церква у Республіці Комі.
Богослужбовою мовою у Ерзянь Масторі буде ерзянська, але очевидно і мокшанська для мокшанських громад у Ерзянь Масторі.
Коли читаєш про помісну автокефальну Православну Церкву Ерзянь Мастора – це звучить якось фантастично і нереально. По-перше варто лише назвати головні святині цієї Церкви і стає більш-менш зрозуміло про що йдеться: Дівєєво, Саров, Арзамас тощо. Уявіть собі що у багатьох храма в Україні є ікони одного з найвідоміших православних святих ерзянського народу – це святий Серафім Саровський, хоча і кажуть, що він мав українське походження і ходив в юності у паломництво у Київ.
До речі ерзянський і український народи дуже пов’язані. І саме тому у повоєнній перспективі Православна Церква України має простягнути православним ерзянам руку допомоги. Направду ці землі – це далекий уламок давньої Київської митрополії Констанопольської Православної Церкви. Саме українці поширювали світло Христового Євангелія у цих місцях. Головним православним місіонером для ерзян став український козак, уродженець Новгорода-Сіверського, випускник Чернігівського колегіума і Києво-Могилянської академії єпископ Тамбовський і Шацький Феофіл Раєв. А український козак з Лохвиці, випускник Києво-Могилянської академії митрополит Казанський Веніамін Пуцек-Григорович уклав перший ерзянський словник.
Тут звісно варто згадати, що патріарх кіріл гундяєв теж за походженням ерзянин, але він цього не визнає і називає себе рускім.
Тому для нас українських православних, після розвалу росії постає новий непростий виклик – виклик нової християнської місії для поневолених народів ерефії.
Після розвалу росії і відродження незалежної держави ерзян, законодавчий орган Ерзянь мастора має ухвалити закон про ліквідацію імперського уламку – рпц на території їхньої держави, згодом ухвалити закон про Автокефалію Православної Церкви в Ерзянь Масторі, як це колись зробила Естонія, та й Україна у 1919 році, а потім оформити звернення до Вселенського Патріарха і Синоду Вселенського Патріархату про дарування автокефалії цій невпорядкований області колись Київської Митрополії.
Коли хтось скаже, що сама ідея помісної автокефальної Православної Церкви у Ерзянь Масторі – це фантастика і ніколи такого буде, я хочу нагадати, що ще скажімо 150 років тому сама ідея автокефалії Української Православної Церкви теж звучали фантастично, а тих хто проголошував цю ідею у слух називали – «раскольніками» і «єретиками», а зараз автокефалія Православна Церква України – це наша реальність. І Перемога України у війні з росією і розвал росії, і Ерзянь Масторі і автокефалія Православної Церкви у Ерзянь Масторі – це теж реальність, яка на нас чекає у майбутньому.
