Сьогодні, коли вже 5-й рік триває повномасштабна війна росії проти України, чимало самих українців згадували про історичні злочини росіян — голодомор, великий терор, культурний геноцид, розстріли мирних жителів у Бучі, Ізюмі та особливо страшні жертви в Маріуполі. Це варто завжди пам’ятати та нагадувати, щоб було чітке розуміння того, що можуть принести росіяни українцям. Але, окрім українського народу, є й десятки інших народів, які відчули на собі весь російський світ у всіх його проявах. Одним із таких народів стали татари.
Татари не відчували тиску московитів аж до часів Івана Грозного, а конкретніше до 1552 року. До того часу у них була своя державність — Казанське ханство, що існувало на основі торгівлі від Волги та завдяки географічному розташуванню на колії шляхів з Азії до Європи. Але в 1552 Іван Грозний пішов кривавим походом на Казанське ханство, а згодом і на саму його столицю – місто Казань. Оскільки московські війська не змогли взяти місто штурмом, Іван Грозний запропонував відкрити ворота московським військам з обіцянкою того, що мешканцям міста нічого за це не буде. Казанці, на жаль, у це повірили, і щойно ворота міста відчинилися — московити почали масово спалювати, вбивати, грабувати, ґвалтувати мирне населення та знищувати інфраструктуру. Нічого не нагадує? Таке ж в українців було і 2 жовтня 1709 року, коли війська Петра I через зрадника змогли прорватися в місто і влаштувати там різанину.
Це свідчить, що московити — народ, який генетично і, виходячи з цього, історично схильний до злочинів проти інших народів, які стають на шляху імперським московським планам. Також треба розібрати й саму окупаційну політику, що в Україні, що в Татарстані. І тут знову бачимо схожість — придушення культури поневоленого народу, асиміляція росіянами і заміщення корінного населення ними. Безумовно, були певні економічні досягнення, проте це не виправдовує окупаційну політику московитів за часів Російської імперії, а особливо за часів СРСР, не кажучи вже про сучасність. Це було викликано скоріше стратегічним розташуванням і України, і Татарстану, адже через них йшли транспортні магістралі, тут знаходилася промисловість імперії, стратегічні військові центри тут розташовувалися, і все це позначилося на житті як татар, так і українців.
На сьогодні Україна понад 4 роки веде війну з рашистською росією, а Татарстан, на жаль, незважаючи на спроби у 1990-х роках звільнитися з-під московитського рабства, — досі поневолений. І сьогодні на окупованих українських територіях відбувається те саме, що й у Татарстані за останні 30 років — асиміляція, депортація незгодних у далекі регіони РФ, вбивства найактивніших активістів, якщо вони не танцюють під московитську дудку, а також економічне пограбування. У цьому й полягає трагедія обох народів — ми маємо чимало спільного між собою.Татари та українці (тоді русини) взаємодіяли між собою ще століттями тому: торгуючи, маючи при цьому непогане відношення одне до одного. Сьогодні в Україні мало що знають про Уряд незалежного Татарстану у вигнанні, але вони фактично єдина сила, яка разом із численними татарськими активістами по всьому світу реально бореться за свій народ, як колись це робив уряд УНР у вигнанні. Це не російська «опозиція», яка лише словами на ютубі обмежується — це вже найвищий рівень: протести, конференції, домовленості з іншими урядами, співпраця з організаціями, зокрема й українськими, — все це робить їх тими, кого варто підтримати, адже в майбутньому й Україні, і Татарстану доведеться будувати відносини на рівні.
Рано чи пізно імперія зла розвалиться, і якщо на те буде потреба, то розвалимо ми її разом, і українці, і татари. Слава Україні! Яшәсен Татарстан!
Матвій Бондар, Україна
Правительство Независимого Татарстана
