Біографія
Народився в Каунасі 14 вересня 1958 року, з підліткового віку брав участь у національно-демократичному русі проти радянської диктатури, брав участь у демонстраціях і поширював антирадянську літературу. Після закінчення Вільнюського університету за спеціальністю економіст (1985) він почав викладати західну політекономію в Каунаському медичному інституті. Через його пролитовські незалежницькі ідеї його курс було закрито. У листопаді 1988 року він підписав маніфест «Молода Литва», який закликав до відновлення незалежної та демократичної литовської держави. У 1989–1990 роках він був одним із організаторів бойкоту Червоної армії, через яку тисячі призовних квитків були відправлені назад до Москви, а також сприяв знесенню радянських пам’ятників у Каунасі. Після свого візиту до Парижа на запрошення Французької асоціації прав людини, між 1993 і 1996 роками він працював консультантом уряду Литви з питань молодіжної політики.
У 1995-1997 роках був обраний членом міської ради Каунаса (пізніше заступником мера), а в 2007-2015 роках, у 1996 році був обраний членом Сейму, парламенту Литви. Як депутат зареєстрував 20 нормативно-правових актів, постанов та проектів. Серед основних напрямків своєї діяльності Бушкявічус називає популяризацію фізичної активності, спорту та здорового способу життя, підтримку українців, чеченців та інших народів, які борються проти російської окупації, захист тварин.
Захоплюється культурою, спортом, міжнародною політикою, читанням. Він батько трьох дітей.
Бушкявічус називає себе литовцем, віруючим, демократом.
Інтерв’ю
У 1991 році Чечня проголосила незалежність. Як сприйняла цю новину литовська громадська думка? І як ви це пережили? Які політичні заходи були вжиті для підтримки незалежності Чечні?
У 1991 році литовці підтримали незалежність Чечні. Нашим спільним ворогом був і є російський шовінізм та імперіалізм. Так, ми, литовці, вимагали визнання незалежності Чечні.
У 1994 році Російська Федерація вторглася в Чечню. Як литовські інституції поставилися до цього вторгнення? Якою була ваша точка зору щодо цієї кризи?
У 1994 році наша новостворена партія «Молода Литва» і я, як і всі литовські патріоти, засудили російське вторгнення та війну проти Чечні. Ми протестували. У 1995 році, як депутат Каунаської міської ради, я вимагав від зборів визнати незалежність Чечні. Міська рада Каунаса, а також багато інших міських і районних урядів визнали незалежність Чечні.
У серпні 1996 р. збройні сили ЧРІ повернули Грозний і змусили російське керівництво підписати Хасавюртівські угоди. Якою була реакція в литовському парламенті? І взагалі, як громадська думка відреагувала на цю несподівану перемогу?
У 1996 році мене обрали депутатом литовського сейму (парламенту). У 1997 році я подав до Сейму правовий акт про визнання незалежності Чеченської Республіки Ічкерія. За проголосували 23 депутати, проти – 45. Вся Литва раділа чеченській перемозі.
В результаті війни Чечня виявилася вільною, але сильно зруйнованою. Чи уряд Литви та громадянське суспільство вжили заходів для підтримки чеченського народу?
Громадянське суспільство підтримувало і співчувало Чечні. Литовські парламентарі поїхали до Чечні, а Сейм створив депутатську групу зі зв’язків з чеченським парламентом. Литва надала гуманітарну допомогу чеченському народу. Моя ідея полягала в тому, щоб через спорт почати міжнародне визнання Чечні. У 1997 році в Каунасі разом зі спортсменами я організував унікальний турнір з кікбоксингу на кубок Джохара Дудаєва, першого президента Чеченської Республіки Ічкерія. У турнірі брали участь спортсмени з Литви, Латвії та Ічкерії, пролунав гімн Ічкерії та піднято прапор. У 1998 році ми запросили спортсменів з Чеченської Республіки Ічкерія на офіційний чемпіонат Європи з кікбоксингу, тому протестуючі спортсмени з Росії та Білорусі відмовилися від участі в ньому. З цим проектом я прийшов у клуб бойових мистецтв Titanas, яким керує Марієс Місунас. Він із задоволенням погодився допомогти в організації цих турнірів. 17 травня 1998 року кікбоксери Чеченської Республіки Ічкерія взяли участь на наше запрошення на чемпіонаті Європи в Каунасі, як представники незалежної держави. Поєдинки на рингу були напруженими, а глядачі були в захваті. Велику допомогу надали багато литовських патріотів, особливо генерал Сергейус Мадаловас.
У період з 8 по 9 квітня 1997 року законопроект про визнання незалежності Чеченської Республіки Ічкерія був представлений до Сейму двома партіями: партією «Молода Литва» і партією праці Литви. Законопроект дійсно був запланований, але врешті-решт не набрав більшості голосів. Чому, на вашу думку, парламент Литви вирішив не визнавати Ічкерію?
3 квітня 1997 року я особисто (не від імені партії) представив постанову про незалежність Чечні. Влада в глибині душі співчувала і підтримувала Чечню, але на якісь дії не наважувалася. Вітаутас Ландсбергіс підтримував мене ідеологічно, але особисто він мені сказав, що оскільки Литва не є членом НАТО, є ризик відповіді з боку Росії. Я закликав його не боятися.
Президент Сейму Вітаутас Ландсбергіс публічно виступив 16 червня 1997 року. Його відповідь Ічкерії була такою: рішення Литви визнати незалежність Чеченської Республіки зараз не найважливіше. Голова міжпарламентської групи зі зв’язків з Чечнею Ритас Купчинскас заявив кореспонденту «Коммерсантъ Daily», що питання про визнання незалежності буде вирішуватися дуже поступово. На вашу думку, чи означають ці заяви, що між чеченською та литовською делегаціями насправді були переговори про визнання ЧРІ?
Я думаю, що мова могла бути про визнання незалежності Чечні. Я знав Ландсбергіса і Купчинську. Вони в душі підтримували незалежність Чечні, але не наважувалися її визнати. Я особисто виступав проти росіян навіть під час окупації, я не був ні піонером, ні членом Комуністичної молоді, ні комуністом. У мене на хвості було КДБ, тому я був більш рішучий.
Що стосується міжпарламентської групи зі зв’язків з Чечнею, то чи пригадуєте ви, яку діяльність проводила ця група для зміцнення політичних відносин з ЧРІ?
Чеченська група зв’язку проводила зустрічі та виступала з публічними заявами. Його робота була корисною.
Як депутат литовського сейму, чи пам’ятаєте ви, чи були під час вашого мандату ще якісь законодавчі пропозиції чи інші громадські ініціативи на підтримку Чечні?
Я не пам’ятаю, щоб хтось ще офіційно пропонував визнати Чечню, крім мене. Громадянське суспільство та багато політиків підтримують боротьбу чеченців та українців проти Росії. Як колишній депутат Сейму я пропонував визнати геноцид чеченського народу за прикладом того, що зробив український парламент ( ПОСИЛАННЯ ). Але голова Комітету Сейму у закордонних справах Зігімантас Павільоніс блокує цю постанову. Я запропонував Амінат Саєвій (колишньому міністру закордонних справ ЧРІ) якнайшвидше створити Олімпійський комітет ЧРІ в Брюсселі чи Києві, а також запросити участь в Олімпіаді в Парижі в 2024 році замість росіян. Я думаю, що це було б дуже важливо в боротьбі Чечні за незалежність!
Ichkeria.net
