Російська імперія тримається не лише на армії. Її фундамент — централізація, контроль над ресурсами та переконання, що всі дороги, рішення й майбутнє мають вести до Москви.
Але ця модель слабшає.
У червні 2026 року в Києві презентували дослідження, присвячене спроможності десяти регіонів нинішньої РФ до самостійного розвитку. Серед них — Башкортостан, Бурятія, Саха, Татарстан, Комі, Калмикія, Сибір та інші потенційні постросійські держави.
Це важливий сигнал: питання майбутнього російського простору вже виходить за межі абстрактних розмов про «розпад Росії». Йдеться про те, що прийде на зміну імперському центру.
Для поневолених Москвою народів це може означати історичний шанс — відновити мову, культуру, політичне представництво й право самостійно визначати власне майбутнє.
Башкири, татари, саха, буряти, комі, калмики, чеченці та інші народи не зобов’язані назавжди залишатися периферією чужої імперії.
Розпад імперій не завжди починається з падіння столиці. Іноді він починається тоді, коли народи перестають вважати центр єдиним можливим майбутнім.
Постросійський простір — це не порожнеча після Москви. Це можливість для народів нарешті написати власну карту.
