Запитання: У які країни та з якою метою робили рейди УПА?
Відповідь:
УПА зі своїми наскрізь прогресивними ідеями не вела боротьбу виключно на своїх етнографічних територіях, але прагнула того, щоб ці священні ідеї та боротьба були відомі по всьому СРСР та у всьому світі. УПА, яка поставила за мету включити всі народи, поневолені СРСР, у збройну боротьбу, провела цілу низку рейдів до сусідніх країн. Мені відомо про рейди наших частин до Білорусії, Румунії, Угорщини, Словаччини, Польщі та Литви (Віленщина).
Завданням рейдуючих частин УПА було нав’язати дружбу між українським та сусідніми народами, поінформувати їх про визвольну боротьбу українського народу, його гасла та ідеї, зобразити життя в СРСР (головним чином тим народам, які самі не пережили жахів більшовицького режиму). Наступним завданням УПА було активізувати антибільшовицькі сили цих народів у єдиному антибільшовицькому блоці.
Під час рейдів наші частини прибрали спеціальну літературу різними мовами, яку поширювали між населенням. Література наша висилалася також видатним особам цього народу, які жили легально.
2. Яке становище в Білорусії згідно з даними рейдуючих частин УПА?
Взимку та навесні 1949 р. рейдували загони УПА Білорусією. У загальному комюніке про цей рейд сказано:
» У січні в. м. Пінську (БРСР) українські повстанці підклали міну під будівлю клубу, де відбувалося партійне засідання. Усі партійці вилетіли у повітря. Білоруське населення ставиться вкрай вороже до сталінських прихильників. Воно ніяк не може змиритися з більшовицькою окупацією. Коли до цих районів приходять українські повстанці, селяни здобувають зброю і разом із повстанцями чи самостійно проводять революційні акції. Вони спалюють сільради та вбивають сталінських прислужників. У зв’язку з революційними настроями населення навесні 1946 р. місцева влада в Пінській області видала розпорядження, в якому було сказано, що кожен, хто говоритиме про можливу війну, буде покараний 5-річним ув’язненням.
Білоруський колгоспник, який стільки натерпівся під час німецької окупації від сталінської граб-партизанщини, зустрівши українських повстанців, заявив: “Ви наші, бо не грабуєте”.
3. Якщо УПА мала якийсь зв’язок із підпіллям балтійських народів (Литва), то які відомості про боротьбу за свободу балтійських народів?
У 1946 р. у жовтні було у нас (на Закарпатті) повідомлення про те, що наші загони (УПА) взимку та навесні 1946 р., які рейдували Білорусією, відвідали також Литву, головним чином райони старої литовської столиці Вільна. Тоді було сказано, що литовці дружньо зустрічали загони УПА своєї землі. Це свідчить про те, що відповідні литовські підпільні організації підготували свій народ до дружнього прийому загонів УПА, які рейдують Литвою.
Серед литовців поширювалася наша революційна література російською мовою, яку вони охоче читали, а слава про наші загони та бої ходила по всій країні. У той самий час були комюніке у тому, що балтійські народи активно протестували проти виселення литовців на Сибір. Створювали бойовки, які оперували навіть містами (Таллін) і вбивали зрадників свого народу — місцевих комуністів і надісланих Москвою членів комуністичної партії.
4. Що відомо в УПА про боротьбу на Кавказі?
У 1945 р. восени поверталися бійці Червоної Армії, які лікувалися на Кавказі і розповідали про те, що більшовицька влада не дозволяла нікому віддалятися за госпітальний двір, пояснюючи це тим, що на цій території банди, які нападають на червоноармійців, вбивають їх і грабують. У той же час наші комюніке повідомляли, що на Кавказі відбувається повстання. Тоді масово піднялися чеченці та кабардинці.
У тому року і наступного 1946 р. було проведено масові виселення цих народів на Сибір. Людей ловили обманом, заманювали усілякими реєстраціями тощо.
Тоді ж (у грудні 1945) радіостанція УПА повідомляла: «Повстання охопило також частину Кубані, Грузії, Азербайджану. Революційні повстання мають місце також на Дону в районі Калача та Новопечерська.
Особливо на Кавказі боротьба набула гострих форм. Більшовицька Москва кинула туди великі сили і почала масово виселяти чеченців та кабардинців та ін. кавказькі народи. Боротьба тривала цілий 1946 р. При масовому виселенні цих народів на Сибір, а також і татар (Крим) більшовики звинувачували їх у співпраці з Гітлером та “бандерівцями” (зв’язки).
На Кубані козацтво також палко і діяльно відгукнулося. Козачі станиці стали сильними твердинями у боротьбі з більшовизмом. Боротьба ця очевидно має своє глибоке коріння в психіці козацтва. Про це свідчить пісня, яка виникла серед кубанських козаків, а співали її вже 1946 р. влітку та у західних областях України:
«Стелилися в небо хмари громові
Громом гримнув постріл у ранкову далечінь.
Гей, звучить закликом бойова пісня
Сколихнулась вільна Кубань.
Не кричи, голубко, ми розвіємо хмари
Розіб’ємо комуну — нашого ворога.
Гей, незламною силою, могутнім ударом
Ми зметемо проклятого ворога».
Дуже цікавою є історія цієї пісні. Один командир відділення УПА, що складався з кубанських козаків, восени 1944 р. відійшов на Кубань. Вже навесні 1945 р. цей командир з’явився у волинських лісах із цілим куренем добірного козацтва. Пробувши тут якийсь час, розповівши про боротьбу кубанського козацтва з більшовиками, знову пішов зі своїм відділенням на рідну Кубань.
Питання:
Які відомі дані про такі країни як Румунія, Угорщина та чи були проведені туди рейди УПА?
Відповідь:
Румунія та Угорщина межують із територіями, на яких оперували частини УПА — Південь і ці частини робили туди свої рейди. Обидві країни потрапили під вплив більшовицьких вельмож. Сталінські агенти розповсюджували тут свою брехливу пропаганду, ховаючись за спину комуністичних партій цих народів. Але розсудливі елементи обох згаданих країн не пішли на привабливі слова своїх та сталінських агітаторів, а закликали народ до боротьби з новим загарбником.
У Румунії діє антибільшовицька організація, яка має свої озброєні загони. Найбільше вони діяли в районі міста Яси. У містах вони здійснювали терористичні акти на більшовицьких офіцерів та партійців. Під час рейдів УПА на румунські території на південь від Буковини або в прикордонну смугу Закарпаття румунське населення ставилося до нас з великими симпатіями. Українські повстанці знаходили там щиру допомогу та всіляку підтримку. Румуни ховали поранених, давали потрібні інформації, служили провідниками тощо.
І в Угорщині діють антибільшовицькі сили. Угорське населення, поневолене більшовиками, симпатизує нашій боротьбі. Ось факт, а він далеко не єдиний, що ілюструє ставлення до УПА угорського населення. Б с. Кобиляуска Поляна повстанці влаштували мітинг для угорського населення. Присутні угорці бурею аплодисментів переривали повстанські виступи, повністю підтримували боротьбу УПА, а молодь, захоплена її ідеями, сама знищила всі портрети Сталіна та його соратників та більшовицькі гасла, що висіли у залі зборів.
Навесні 1945 р., коли я був у рейді на Закарпатті, я також зустрічав там угорців, які ставилися до нас дружньо та допомагали нам.
Питання:
Який стан у Польщі та в яких відносинах перебуває українське та польське підпілля?
Відповідь:
Польща належить до тих новоосвоєних держав, у яких більшовики найбільше втручаються в їхні внутрішні справи. У Польщі більшовиків видно всюди. Їх можна бачити в адміністрації, головним чином на вищих постах, у МО (Міліція Обивательська), в УБП, у лавах КБВ (Корпус Безпечності Вевнентшнього), ВОГ1 (прикордонники) та БП. В останніх формаціях — вони не лише на офіцерських постах, а й мають своїх людей серед рядових. Кожен офіцер-більшовик організовує сексотів, обплутуючи ними ненадійних офіцерів — поляків. Пам’ятаю, як писала польська підпільна преса, що на п’ятдесят із чимось польських генералів — лише 9 поляків.
Усі штаби обсаджені переважно “старшими братами”. Польське вугілля зі Шлезська, фабрикати – йдуть в основному в СРСР. Деякі польські фабрики демонтовані та вивезені до Росії. Більшість польської громадськості спочатку розцінювала більшовиків як союзників, як визволителів, а чи не як імперіалістів. Частина поляків розпочала співпрацю з більшовиками у боротьбі проти українського національно-визвольного руху, взяла активну участь у виселенні українців — на захід від лінії Керзона, яке УПА рішуче засудила, як таке, що йде в розріз за згодою обох народів, відповідає лише імперіалістичним цілям сталінської кліки та її агентів. Польські агенти Сталіна вдало розпалювали пристрасті польських мас та нацьковували їх проти українців.
І ті, що пішли за цими закликами, не давали собі звіту в тому, що вони тим самим лиють воду на більшовицький млин.
У такій важкій ситуації УПА, керована У Г В Р і вірна її принципам, з неменшою наполегливістю та послідовністю переконувала у правильності своєї роботи та її корисності для обох народів, продовжувала роз’яснювати польському народу, що більшовицькі імперіалісти готують поневолення для польського народу, що польський народ повинен відмовитися від штучно прищеплюваного йому імперіалізму та шовінізму та стати на шлях співпраці з іншими поневоленими народами, і що польський народ має відкинути всі половинчасті, парламентаристські методи боротьби, як такі, що не відповідають боротьбі з більшовизмом, та обрати революційний шлях боротьби.
З таким методом загони УПА та кадри революційної ОУН проводили багато зборів, бесід, зустрічей з польським населенням та розповсюджували наші брошури, листівки, обидва слова. До керівних польських громадян надсилали спеціальні листи. Наші твердження наочно підтверджувало саме життя у новій дійсності.
Наполеглива та послідовна робота УПА на польському відрізку протягом 1945-46 р. р. поступово впливала на покращення взаємин між обома народами. Ми отримували листи від певних груп польського населення, в яких вони висловлювалися за співпрацю, надсилали УПА свої побажання, таврували тих, хто перешкоджав цій співпраці, та засуджували злочини ублюдків польського суспільства. У польських селах приймали наших повстанців дуже привітно та надавали всіляку допомогу.
Велику роз’яснювальну акцію провела УПА та серед т. зв. Війська Польського (У МР), яке під командуванням енкаведистських офіцерів проводило виселення та воювало з УПА.
Політична акція УПА, започаткована серед польського народу та війська, довела наприкінці до політично-військової співпраці УПА з польськими підпільними націоналістичними організаціями та їх збройними загонами. Наші загони УПА разом із польськими боролися проти виселенської акції, знищували енкаведистських бандитів та їхніх польських агентів, звільняли ув’язнених, ставали в обороні мирного польського та українського населення, вели спільно політично-пропагандивні акції тощо. Напр., 27.У.1946 р. загальними силами польських та українських загонів знищено сильний центр польсько-більшовицьких грабіжників — місто Грубешів.— Акція закінчилася повним успіхом.
На це запитання можна відповідати дуже широко, бо я сам мав можливість говорити з різними верствами польського суспільства та з підпільними діячами, але це не вдасться до цього інтерв’ю.
Про взаємне розуміння та співпрацю багато кричали польські сталінські агенти у пресі. Вони чудово розуміють, що взаєморозуміння між українським та польським народами та їхня тісна співпраця з іншими поневоленими народами покладуть край їхнім спекуляціям та завдадуть рішучого удару їхній імперіалістичній політиці.
Питання:
Які враження та факти винесли бійці УПА , які рейдують, зі Словаччини та Чехії?
Відповідь:
Хоча в прикордонній смузі Дукля—Закарпаття стояла чеська армія у складі 14.000 бійців і охороняла кордони, проте наші повстанські групи легко прокралися між заставами і опинилися в їхньому тилу. Надавало нам допомогу мирне населення, яке завжди інформувало нас про розміщення чеських частин і проводило через небезпечні території.
Загалом словацьке населення надавало нам велику допомогу на кожному кроці, тому ми навіть не помічали, що опинилися серед чужого населення.
Більшість словацького населення стоїть ясно на антикомуністичних позиціях. Воно здебільшого гарячі шанувальники католицизму і йдуть за своїм духовенством, яке не може погодитися з тими, хто заперечує релігію. Більш комунізовані елементи є у тих областях Словаччини, де компактною масою живуть євангелісти.
В одній місцевості я випадково зустрів професора університету та кількох інженерів. Говорив із ними цілу ніч, дав їм нашу літературу різними мовами, яку вони дуже охоче прийняли. Вони показали себе також ворогами більшовизму, скаржилися на чеських комуністів, які за допомогою більшовиків захопили владу в руки та панують над словацьким народом. З глибокою повагою згадують вони президента Тисо та часи незалежності. Між нами був також підпорутник технічних частин словацької армії, який заявив, що «словацькі бійці проти Вас не воюватимуть, бо вони тих поглядів, що й Ви».
Біля містечка Л. зустріли нас у лісі словацькі бійці. Вони не стріляли по нас, а поговорили з нами, почастували цигарками і заявили, що вони не воюватимуть проти нас і щоб ми також не стріляли по них.
До одного млина над Вагою приходила НБ (поліція) і казала, що якщо прийдуть бандерівці, щоб їх нагодували, показали дорогу, а за два дні — доповісти їм.
Вся Словаччина, головним чином нагірні та лісові райони, були переповнені чеським військом, поліцією та спеціально мобілізованими комуністичними партизанами. Вони блокували села, проводили облави, напр., через низькі Татри, починаючи від річки Попрад до Гроца лежала розстрільна. Подібна розстрільна була розташована від польського кордону, по Вагу, за мадярським кордоном. Відрізком тим керував бриг. генерал Носько.
Також були застави на Мораві. Всі вони прагнули того, щоб не допустити наші групи на Захід.
У районах Братислави я зустрічав людей зі словацької підпільної організації. Вони допомагали нам, як своїм, давши нам зв’язківців навіть за кордон.
Словацьке населення надавало нам допомогу у всіх потребах. Жінки виносили нам їжу до лісів, чоловіки проводили з однієї місцевості до іншої. Коли ми були в селі, то селяни просили нас зайти до них і ображалися, якщо хтось цього не виконав.
Селяни заздалегідь готували продовольство та чекали зручного моменту, щоб передати його нам.
Всі вони говорили:
“Ви зі зброєю виступаєте проти нашого спільного ворога і ми Вам вдячні за це і допомагатимемо вам чим можемо.”
Чеське населення приймало нас гірше. Щоправда, я не проходив через усю Чехію, а був лише в Моравії, але бачив, що чеське населення більшою мірою комунізовано. Воно доносило війську, де нас бачило, куди ми пішли. Якщо ж допомагали нам — то лише члени опозиційних партій, але й боялися, щоб хтось не підглянув.
Питання:
Яке ставлення до УПА бійців радянської армії та в якому стані вона сьогодні (з політичної точки зору)?
Відповідь:
УПА з самого початку звернула особливу увагу на лави червоної армії, які набираються з різних національностей СРСР, бо там знаходяться наші брати та брати інших поневолених народів, яких сталінські слуги кидають на боротьбу проти революційно-озброєних груп народів СРСР. Хоча сталінські Геббельси поширювали усно і в пресі найбрехливіші повідомлення про УПА, все ж таки червоноармійці, які зустрічалися безпосередньо з населенням, чули від нього зовсім протилежне.
Те саме читали вони в наших листівках, які видавалися різними мовами. Наші великі прогресивні ідеї глибоко проникали в душу мільйонним масам різних народів у червоноармійських мундирах. Результатом цієї широкої політичної роботи УПА серед Ч.А. було те, що УПА познайомила червоноармійців із дійсними цілями нашої боротьби та вплинула на дружнє ставлення червоноармійців до УПА. На доказ цього можу сказати, що самі червоноармійці поширювали нашу літературу, везли її далеко на схід, відмовлялися воювати з нами, саботували накази своїх командирів.
Далі червоноармійці популяризують нашу боротьбу по всьому СРСР. При цьому розповідали все у правдивому висвітленні. Не дивно, що сьогодні наша боротьба, наші ідеї є так широко відомими у всьому СРСР. Вони будять і штовхають на боротьбу все, що революційно та патріотично у всіх народах, вони групують навколо себе симпатії всіх поневолених народів СРСР.
Зрештою наші ідеї спричинили значне революціонування червоноармійців і вказали на потребу революційної боротьби проти сталінської імперіалістичної кліки. Червоноармійці зараз вголос висловлюють своє незадоволення сталінським режимом і вже не розрізнено, а масово й бачать єдиний вихід у поваленні цього режиму. Червоноармійці знищують партійців, енкаведистів, ненависних офіцерів, що активно виступають в обороні народу.
У нашій підпільній літературі було багато зареєстрованих фактів, які показували, як червоноармійці самі розправляються зі сталінськими катами поневолених народів.
До наших лав приходило багато червоноармійців. Вони розповідали, що всі бійці поневолених народів ненавидять сталінський режим, проклинають сталінські колгоспи, в яких у 1946 р. померло з голоду багато людей. У СРСР тримається все лише терором. Червоноармійці і всі поневолені народи СРСР проклинають Сталіна та його кліку вельмож і чекають того моменту, щоб з ними розправитися.
(Переклад з російської)
