Незабаром після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну редакція Кавказу. Реалії розпочала власний моніторинг повідомлень про втрати російської армії на цій війні. Зараз у поіменному списку вбитих військових із регіонів півдня Росії та Північного Кавказу 8000 осіб – без урахування близько 850 найманців, похованих на цвинтарі ПВК «Вагнер» на Кубані.
За позначку 1000 чоловік цей список перейшов 29 липня 2022 року , тобто через п’ять місяців після початку війни, за позначку 2000 – 10 січня 2023 року , ще через п’ять з половиною місяців. Потім потік повідомлень про вбитих зріс, і інформація про кожну наступну тисячу загиблих стала накопичуватися приблизно за три місяці: про 3000-го загиблого стало відомо 11 квітня , про 4000-го – 12 липня , про 5000-го – 16 жовтня 2023 року , про 6000-му – 16 січня 2024 року , про 7000-му – 18 березня 2024 року .
На збір відомостей про восьму тисячу вбитих пішло два з половиною місяці, але це пов’язано не з реальною динамікою втрат, а з появою інформації про значну кількість загиблих. Так, із восьмої тисячі списку 2024 року загинули, за оцінкою, лише 400–450 осіб (точну кількість неможливо визначити, оскільки дата смерті публікується не завжди).
Серед відомих загиблих – мінімум 617 найманців ПВК «Вагнер» та ще 13 осіб, які воювали у неназваних ПВК, та не менше 38 найманців загонів Міноборони «Шторм Z». Загалом не менше 279 осіб було завербовано з-поміж ув’язнених. Також відомо про мінімум 649 убитих мобілізованих та мінімум 484 так званих добровольців*. У сукупності вони становлять понад чверть загиблих. Всі ці цифри свідомо суттєво занижені, оскільки часто про статус убитого військового не повідомляється.
Щонайменше 610 загиблих мали офіцерське звання. У тому числі відомо про двох убитих генералів, 28 полковників, 47 підполковників, 86 майорів, 123 капітана і загалом 299 старших лейтенантів, лейтенантів і молодших лейтенантів, ще 25 осіб мали офіцерське звання, яке уточнити не вдалося. Ці цифри включають офіцерів поліції, юстиції та ФСВП та офіцерів запасу.
Строковиків серед загиблих, як і раніше, один – це Андрій Школін з Волгоградської області, він служив у Білгородській області і загинув влітку 2023 року внаслідок мінометного обстрілу з української сторони. Крім того, зниклим безвісти вважається строковик Кирило Корф, що служив на десантному кораблі «Новоросійськ» , уродженець Іркутської області, житель Сочі. «Новоросійськ» було знищено українським ракетним ударом у ніч проти 26 грудня 2023 року.
Також не змінилася кількість відомих убитих на війні жінок, їх дві: це єфрейтор Анастасія Савицька з Волгограда та лейтенант, військовий лікар Олена Садкова з Ростовської області.
Вперше з початку повномасштабного вторгнення збільшився медіанний вік загиблого на війні – на рік, тепер він становить 34 роки. З відомих редакції вбитих 10 військовим було 18 років, 19-річних – 44 особи, 20-річних – 83. Загиблих у віці 50–59 років – 248 осіб, 60 років та старших – 24 особи, найстаршому було 69 років .
У розрізі регіонів півдня Росії та Північного Кавказу загиблі розподіляються так:
- Краснодарський край – 1917 осіб;
- Волгоградська область – 1207 осіб;
- Ростовська область – 1156 осіб;
- Дагестан – 1056 осіб;
- Ставропольський край – 711 осіб;
- Північна Осетія – 527 осіб;
- Астраханська область – 543 особи;
- Чечня – 270 осіб;
- Кабардино-Балкарія – 162 особи;
- Калмикія – 137 осіб;
- Адигея – 123 особи;
- Карачаєво-Черкесія – 112 осіб;
- Інгушетія – 79 осіб.
Пропорційно чисельності населення регіону максимальна кількість відомих загиблих – у Північній Осетії, мінімальна – в Інгушетії, а частка загиблих із Північної Осетії у населенні республіки вища за відповідну частку в Інгушетії більш ніж у п’ять разів. Також частка загиблих у населенні перевищує середню за макрорегіоном в Астраханській області, Калмикії, Волгоградській області, Краснодарському краї та Дагестані.
Слід зазначити, що ці дані не лише свідомо нижчі від реальної кількості вбитих на війні, але можуть не відображати і реальні регіональні пропорції, оскільки на доступність інформації про втрати впливають такі фактори, як готовність адміністрацій повідомляти про загиблих, наявність або відсутність волонтерів, які ведуть облік поховань, політика місцевих видань та телеграм-каналів.
За даними «Кавказького вузла», на 1 червня 2024 року влада та державні організації південних та північнокавказьких регіонів офіційно підтвердили загибель лише 4102 особи.
Зіставлення інформації «Кавказького вузла» та відомостей сайту Кавказ.Реалії дозволяє оцінити «рівень інформування», тобто частку військових, чия загибель так чи інакше була підтверджена офіційно, загалом відомих із усіх джерел загиблих. Середній «рівень інформування» по всіх регіонах півдня Росії та Північного Кавказу становить 51%, тобто трохи більше половини. Найнижчі значення – у Краснодарському краї та Ростовській області (відповідно 21 % та 38 %), найвищі – у Кабардино-Балкарії та Дагестані (89 % та 86 %).
* «Добровольцями» у повідомленнях про загибель військових можуть називати як бійців підрозділів, які не входять до структури Міноборони, так і тих, хто уклав контракт із Міноборони для участі у війні в Україні після початку повномасштабного вторгнення.
- В оцінці втрат російської армії в Україні Кремль обмежується словом « значні » – точна кількість убитих солдатів невідома. Міноборони Росії публікувало інформацію про втрати 2 березня 2022 року, коли повідомлялося про загибель 498 осіб, і 25 березня 2022 року – було заявлено про 1351 загиблого. Міністр оборони Сергій Шойгу 21 вересня 2022 року заявив , що втрати становлять 5937 осіб.
- За даними поіменного підрахунку «Російської служби Бі-бі-сі» та «Медіазони», станом на 31 травня 2024 року відомо про 54 763 загиблих в Україні російських військовослужбовців.
- Моніторинг, який веде сайт Кавказ.Реалії, наперед не дозволяє встановити реальний масштаб втрат. По-перше, влада заявляє про загиблих неохоче і перешкоджає збору та узагальненню такої інформації. По-друге, близькі загиблих далеко не завжди користуються соціальними мережами чи інакше заявляють про себе в інформаційному просторі. По-третє, доступні повідомлення часто не дозволяють з достатньою мірою точності ідентифікувати вбитого. По-четверте, не всі тіла вивезені із зони бойових дій та упізнані.
- По суті, моніторинг дає інформацію не стільки про втрати як такі, скільки про їх структуру, динаміку та репрезентацію в публічному полі. Сайт Кавказ.Реалії розповідав , як про загиблих на війні говорять чиновники, державні організації та підцензурні ЗМІ.
